"Буду визнаним художником, коли коштуватиму мільйон"

 

—?Художники мені заздрять. Дехто махає рукою, ай, він хатки малює. А в мене один пейзаж із хатками. Я землю малюю. Якщо на землі є хата, дерево, то так і роблю. Але це лише одна лінія в моїх роботах, на яку витрачаю 5–7 відсотків часу. Не роблю ніяких замовлень, я й так популярний, — сміється 77-річний художник Іван Марчук. 1 листопада прийшов на святкування 25-річчя столичної галереї "Триптих". Біло-сірий светр відтіняє сиве волосся і густі вуса художника.

—?Люди не дають дорогу перейти. Завжди питають, де вас можна побачити, і дякують. 25 років тому біля метро Хрещатик поздоровалася зі мною дівчина. Я зніяковів, вибачте, але вас не знаю. Каже: головне — я вас знаю.

У трьох залах мистецького центру "Шоколадний будинок" виставили роботи сучасних українських художників і скульпторів. У приміщенні шумно й душно. Гостей пригощають вином і рибою.

—?Как-то с другом гуляли по Андреевскому спуску. Зашли в галерею "Триптих" и купили работу Шерешевского "Скрипач на крыше". Потом решили купить галерею, — розповідає 51-річний Юрій Комельков, власник "Триптиха". — Почали діяльність із проекту "200 імен". Два роки пішло на підготовку і два — на реалізацію. Врешті, він став найкращим проектом у Європі за 30 років. Тоді я почав дивитися на українське мистецтво по-іншому. Проект відкрив його глибину. Виявилося, вона безкінечна.

До ювілею випустили листівки з роботами 32 художників.

—?Раніше не вірив, що в Україні в мене можуть бути клієнти. Купували картини тільки іноземці. 1997-го мене запросили у "Триптих". Не довіряв, бо мав занадто високі ціни для України — кілька тисяч доларів, — розповідає 67-річний художник Анатолій Криволап. — Неофіційно був найдорожчим художником України з 1992-го. Зараз коштую 176 тисяч доларів. Але буду визнаним, коли коштуватиму мільйон. Україна унікальна за своїм ставленням багатих до талантів. Шевченка зробили росіяни, Франка — австрійці. Олігархи мають звернути увагу не на футбол, який забудуть через два роки, а на мистецтво, що визначає обличчя країни. Рембрандт — це обличчя Голландії, Веласкес — Іспанії. А України хто? Вся історія мистецтва пов'язана з тим, що магнати когось визнавали. Родина Медичі з Флоренції мала колекцію у 40 тисяч робіт. Якби не вони, ніхто не знав би тих картин.

Виставка триватиме до 17 листопада.

Не мали права нічого продавати

Галерею "Триптих" заснували 1988 року шестеро київських художників, які працювали з керамікою, текстилем і металом.

—?В Советском Союзе галерей никаких не было. А на Андреевском спуске — никакого искусства, что сейчас продается, — каже засновниця галереї Неллі Ісупова, 74 роки. — Пішли до секретаря райкому Подільського району. Кажемо, хочемо популяризувати сучасне прикладне мистецтво. Нам дали підвал на Андріївському узвозі. Тоді не мали права нічого продавати, лише виставляли. В одній кімнаті поставили піч, станок, хто хотів — міг працювати. Це було місце зустрічі, де пили вино, спілкувалися. Коли з'явилися перші посольства, почали продавати роботи іноземцям. Вони давали за них 5 доларів, а ми були щасливими, що взагалі мали покупців.

×