5 січня виповнилося 15 років від дня смерті ведучого телепередачі "На добраніч, діти" Петра Весклярова. Глядачі знали його як діда Панаса. Вескляров 24 роки працював на каналі УТ-1.
— Ми познайомилися у квітні 1970-го, коли я прийшов у дитячу редакцію заступником головного редактора,— розповідає Володимир Заманський, 73 роки. — Працювали разом 10 років. Я писав для Весклярова сценарії.
Розмовляємо у трикімнатній квартирі Володимира Заманського на столичному Печерську. На полицях стоїть художня література, на столі — орфографічні й тлумачні словники. Перед господарем лежить ноутбук. Каже, тепер може дозволити собі працювати вдома.
Знаходить фото 1975 року. На ньому дід Панас сидить за столом у вишиванці, переглядає листи від дітей.
— На знімку він у перуці. Хоча волосся в нього було точнісінько таке саме. Чомусь він вважав, що в перуці красивіше, — згадує Заманський. — Тоді телебачення було бідним. У Весклярова не було костюмерів, гримерів. Передачу вів у вишиванці, яку приніс із дому.
Вескляров народився в місті Тальне на Черкащині. Там розказують, що справжнє прізвище діда Панаса було Вескляр. Походив він із єврейської родини. У роки Другої світової разом із родиною потрапив до фільтраційного табору. Родичів розстріляли, а Петрові вдалося втекти до Києва і змінити прізвище на Вескляров.
— Дід Панас розмовляв соковитою природньою мовою, — Заманський торкається рукою окулярів. — У цьому йому не було рівних. Русизмів ніколи не вживав.
Петро Вескляров знявся у 23 фільмах. Після того як став ведучим "Вечірньої казки", його перестали запрошувати в кіно.
— Раз з"явився на екрані в образі хірурга. Зал закричав: "Дід Панас, дід Панас!" Після цього жоден режисер не хотів його брати. Прийшов до мене й зі сльозами на очах розказує: "Володю, мене запросив зніматися Шукшин. Буду грати запорожця. Я читав сценарій, це — мед". Для зйомок було все готово, але Шукшин раптово помер.
Вескляров тексти вивчав напам"ять. Але додавав щось своє, імпровізував.
— Якось ми посадили біля нього іграшкового пса Бровка, — усміхається Заманський. — Це був великий сільський пес із довгими вухами. Дід Панас поліз у кишеню, витягнув носовичок і витер йому носа. Уся знімальна група розсміялася.
— Це правда, що якось у Весклярова в ефірі вирвалося: "Отака х...ня, малята"?
Русизмів ніколи не вживав
— Цього не було, — заперечує Заманський. — Актори заздрили йому, бо ніхто не мав його популярності. Пліткують, що він любив випити, з"являвся п"яним на екрані. Не заперечую, він любив перехилити чарку. Але хто не любить з акторської братії? Раз прийшов перед ефіром у нетверезому стані. Йому сказали: "Ідіть, діду Панасе, додому, ми мультик покажемо". Якби сказав те, що йому приписує легенда, його зняли б із ефіру.
Петро Вескляров виходив у ефір щоп"ятниці. Отримував по 20 крб за передачу.
— Я отримував 100, — каже Заманський. — У нього за місяць виходило ще менше. Не знаю, як він жив. Шкодую, що не був у нього в гостях, — у голосі чоловіка з"являється смуток. — Думав, дід Панас буде завжди.
Вескляров помер у 83-річному віці, похований на Байковому кладовищі в Києві. 1988-го закрили програму "На добраніч, діти".
— Нині актори вже не вміють спілкуватися з дітьми. Традицію втрачено, — зітхає Заманський. — Та й грошей 15-хвилинна вечірня казка не приносить. Не переривати ж її рекламою.
1911, 28 травня — Петро Вескляр народився у м. Тальне на Черкащині
1932–1940 — актор Черкаського робітничо-селянського театру
1941 — утік із фашистського концтабору, змінив прізвище на Вескляров
до 1946 — працює на залізниці в Києві
до 1959 — грає у Волинському муздрамтеатрі в Луцьку; одружується із Галиною, секретаркою театру; за рік народжується син Богдан
1959 — переїхав до Києва, знімається на кіностудії ім. Довженка; із дружиною й сином живуть в однокімнатній квартирі
1964–1988 — веде на УТ-1 передачу "На добраніч, діти"
1994, 5 січня — помер
2 
1
Коментарі
6