Із 4 жовтня в рамках мистецької акції "З Україною в серці" містами країни крокує фестиваль "Рок Січ". Ми зустрілися з його ініціатором Олегом Скрипкою, 45 років.
Олеже, як правило, фестивалі мають "прописку" в якомусь одному місті. "Рок Січ" вирушила у фестивальний тур. Чи принесе це користь фестивалю?
— Така форма проведення фестивалю — новинка для України. Та й для світу це нетипово — існує хіба що один подібний формат, який практикує Пітер Габріел, організатор мережі фестивалів. У мене вже є досвід мандрівного фестивалю з "Країною мрій", яку ми проводили в Києві, Дніпропетровську, Львові та навіть Торонто. Але формат "Країни мрій" занадто складний для подорожей. Тому ми вирішили застосувати таку концепцію для "Рок Січі", і я запропонував Юлії Тимошенко втілити цей задум разом. Як правило, у передвиборних турах виступають поп-зірки. А завдяки нашому фестивалю не залишаються поза увагою молоді рок-виконавці. Вони мають змогу виступити на розкішній сцені перед численною аудиторією.
Які складові фестивалю "Рок Січ", окрім рок-концерту?
— У пострадянському просторі поняття фестивалю спрощене порівняно зі світовим. Власне, "фест" означає свято, і для нас свято полягає в об"єднанні людей навколо події та ідеї, інтерактив, спілкування. Як приклад можу навести "Рок Січ" у Києві: там ми використали кілька сцен, що створює динаміку, дає можливість гостям послухати різні гурти, мандруючи між сценами, та обрати музику собі до вподоби. А зараз, окрім музичної складової, пропонуємо на фестивалі скуштувати козацький куліш, у деяких містах — поспілкуватися з байкерами, придбати футболки з символікою фестивалю.
Мета фестивалю — популяризація сучасної україномовної рок-музики. Чи достатньо такої музики в східному регіоні країні?
— Мені здається, що на сході виконавців україномовної музики навіть більше, але більшим попитом така музика користується в західних регіонах. Тому, подорожуючи містами, ми запрошуємо гурти з різних куточків країни. Наприклад, у Кам"янці-Подільському була "Димна суміш" із Чернігова з гарною лірикою, як на мене. Плануємо залучати гурти зі східних і центральних регіонів.
Ви співпрацюєте з рок-гуртами лише в рамках фестивалів чи ще й продюсуєте певні колективи?
— Українським рок-гуртам не вистачає продюсерської підтримки. Я із задоволенням займався б продюсуванням, але, на жаль, на це фізично не вистачає часу.
Концепція розвитку "Рок Січі" передбачає досягнення міжнародного рівня?
— Я вважаю, що "Рок Січ" уже перебуває на міжнародному рівні за якістю організації та музичним наповненням — наш фестиваль ні в чому не поступається європейським проектам такого масштабу. Наша музика вигідно вирізняється на тлі творчості західних виконавців: тексти гарні й глибокі, а музика на серйозному рівні. Одна з моїх мрій — пропагувати українську музику в Європі. Для цього потрібен постійний міжнародний обмін колективами, і, звісно, державна підтримка полегшила б реалізацію цих задумів. Гадаю, ефективною була б співпраця з українськими культурними центрами, які діють у багатьох країнах.
"Добре, що Тимошенко бачить позитивні перспективи"
Вам простіше, коли проект підтримує держава чи коли є спонсорська підтримка? І чи не трапляється, що партнери руйнують ідею?
— Я знаходжу спільну мову і з першими, і з другими. Вважаю, завжди можна плідно співпрацювати. Я роблю потенційному партнеру відкриту пропозицію, в якій висловлюю своє бачення та ідею проекту. І якщо наші інтереси збігаються, ми доходимо спільної точки зору. Яскравий приклад — тур "Рок Січі" в рамках мистецької акції "З Україною в серці". Умови співпраці в цьому проекті влаштовують обидві сторони, адже він спрямований на підтримку культурних традицій українського народу та народного мистецтва. Разом ми робимо кроки до налагодження культурного обміну, розвитку національно-свідомого суспільства.
Коли ви зустрічалися з прем"єр-міністром, то обговорювали тільки проекти "Рок Січ" і "Вечорниці" з Олегом Скрипкою"?
— Розмова була досить ґрунтовною і охоплювала багато тем. Раніше всі наші зустрічі проходили на барикадах чи на якихось політичних подіях і були короткими. На цей раз уперше відбувся діалог, і для мене ця подія стала досить емоційною. Бесіда була неформальною, ми змогли обговорити сьогоднішню ситуацію в країні, перспективи та плани. Звісно, зараз не зовсім легкі часи. Але я дивлюся на речі оптимістично і переконаний, що всі матеріальні та психологічні складнощі ми подолаємо. Добре, що Юлія Володимирівна також бачить позитивні перспективи. Спільну мову ми знайшли, результатом чого й став фестиваль "Рок Січ". До нас приєдналися багато гарних та ефективних людей, і разом ми можемо організувати й реалізувати корисні та цікаві проекти. Розмова показала, що багато в чому наші погляди збігаються. А для мене важливо не просто завершити цей проект, я зацікавлений у подальшій співпраці для реалізації інших задумів. Юлія Володимирівна запевнила, що, незалежно від результатів виборів, підтримуватиме мої ініціативи й надалі.
Коли вам потрібна державна підтримка, ви йдете з проектом до чиновника як до посадовця чи все-таки як до людини?
— У будь-якому разі йду до людини. Підтримати тебе чи ні, вона вирішує насамперед на емоційному рівні. Звісно, існують державні та корпоративні інтереси, але головну роль відіграє емоційна зацікавленість людини. І якщо вона є, то знайдуться важелі, механізми для реалізації і тому подібне. Головна передумова співпраці — взаємна зацікавленість, не в моїх правилах тиснути чи "вибивати" бюджети. Я шукаю справжніх фанатів справи, які захоплюються проектом так само, як і я.
Наскільки важливий для вас комфорт у співпраці? Ви могли б звернутися з проектом "Рок Січ", скажімо, до проросійського політика?
— Для мене не має значення національність чи політична приналежність людини, з якою я планую співпрацю. Якщо ця людина має сантименти до проекту й нашої спільної справи, партнерство відбудеться й буде ефективним. Але спрямованість наших заходів така, що їх підтримують тільки ті, хто розділяє наші погляди на українську культуру. Тому всі ділові союзи абсолютно природні й супроводжуються взаємною зацікавленістю — проросійських політиків такі проекти просто не приваблюють. І, ясна річ, наші виконавці схиляються до співпраці з політиками, які пропагують українську культуру. Українські артисти — це українські виробники. І нам варто підтримувати українського культурного виробника! Розвиток культури — це створення культурної незалежності. Адже номінально існує географічна самостійність, а от незалежність культурну ми втрачаємо.
Ви політично свідома людина?
— У Парижі люди політично свідомі й активні, вони надають великого значення своїй громадянській позиції. Під час мого перебування там я набрався цих рис. Глибоко розбирався в їхніх політиках, у політичних процесах країни, але не мав права голосувати. Коли ж повернувся до України, то відразу активно включився в політичне життя. Пізніше я частково втратив це захоплення політикою, стаючи все більше українцем і менше — французом. Однак продовжую цікавитися тим, що відбувається в політичному просторі країни.
На вибори ходите?
— Ходжу. Не пропустив жодних виборів. Навіть коли був у Німеччині, голосував там у посольстві України.
Який ваш прогноз на найближчі президентські вибори? І що буде після них?
— Глоба з мене поганий… Мова йтиме про двох реальних кандидатів. Старт у Тимошенко яскравий і потужний. Ми знаємо, в Януковича маховик повільно розкручується, але потім розкрутиться серйозно. Вибори в цьому році схожі на спортивні змагання — з драйвом, зі справжньою боротьбою. Переможе найсильніший, а за політичними кампаніями зрозуміло, що Тимошенко запрошує українців у "світле майбутнє", підходячи до цього досить сміливо та інноваційно, у той час як Янукович пропагує "світле минуле". Тут уже вибирати українцям, за що віддавати свій голос. Особисто я — за майбутнє і підтримую інновації. І думаю, Україна зможе подолати труднощі, якщо буде змінюватися та сміливо дивитися вперед.
2 
1
Коментарі
6