"Пекло так легко не відпускає. Воно труїтиме нас у сотні способів, доки ми не навчимося цю історію подолати", — вважає львівський історик Ярослав Грицак, 53 роки. Книжкові новинки, які переосмислюють часи соціалізму, представили на ХХ Форумі видавців у Львові. Він пройшов 10-15 вересня.
— "Татьяна" — це ядерна бомба, яку маршал Жуков випробував на власних солдатах. Він хотів переконати Хрущова, що ядерну війну можна виграти. Українською ця книжка вийшла навіть раніше, ніж у Росії. При тому, що Суворов пише російською, — каже письменник і видавець Віталій Капранов, 46 років. У львівській "Книгарні Є" представили нову книжку колишнього розвідника 66-річного Віктора Суворова "Її ім'я було Татьяна".
У СРСР автора заочно засудили до розстрілу. Справжнє ім'я Суворова — Володимир Різун. Мешкає у Великій Британії, пише про Другу світову та спецслужби Радянського Союзу.
— Тут описана версія автора про підрив лінкора "Новоросійськ", який свого часу СРСР забрали в італійців, — пояснює Капранов. — Суворов переконаний, що вибух організував Жуков, щоб зняти адмірала Кузнєцова. Жуков тут — головний герой, він поставив світ на межу ядерної війни.
У книжці описано випробування ядерної зброї в СРСР, як 47 тис. солдатів пройшли територією, де вибухнула бомба. У звітах стверджують: шкоди для здоров'я не було.
— При цьому, ніхто не може довести, що брав участь у цих навчаннях. Бо офіційно всі були відряджені до інших міст, — додає Капранов.
— Теперішня історія написана в такому собі голлівудському жанрі — зібралися хороші хлопці, щоб покарати поганих, — говорить історик Руслан Забілий, 38 років. — Суворов став ламати ці стереотипи ще на початку 1990-х. У царині Другої світової він зробив значно більше за Українську академію наук. Його аргументи — вбивчі, і сперечатися мало хто наважується.
Книжку видало столичне видавництво "Зелений Пес", коштує 75 грн.
12 кг набрав польський письменник і журналіст 33-річний Вітольд Шабловський за час експерименту заради книжки "Наша маленька ПНР" — Польська Народна Республіка.
Півроку з дружиною Ізабелою та 2-річною донькою відтворювали умови життя Польщі у 1981-му році. Переїхали до квартири зі старими меблями, відмовилися від мобільних, комп'ютерів і пральної машини. Підгузки для дитини замінили ситцевими пелюшками.
— Якби я зараз сказав дружині: "Кохана, ми повертаємось до ПНР" — додому міг би більше не приходити, — каже Вітольд Шабловський. — А мала була б рада, бо тоді вона нас більше бачила. Батько в капіталізмі приходить із роботи й сідає за комп'ютер. За часів ПНР батько більше часу проводив із дитиною.
Упродовж експерименту автори намагалися придбати "по блату" колишні дефіцитні товари, шукали кістки до супу чи туалетний папір. Постійно запитували у продавців: "Що сьогодні викинули?", щоб наштовхнути людей на спогади. "Проблема в тому, що викинули все одночасно", — відповіли подружжю в одному магазині.
— Не розумів малим, чому мама була така зла, коли я загубив свої кеди. Бо вона два дні тільки стояла, щоб записатися в чергу за ними. Потім ще стільки ж у самій черзі, — і виявилося, що вони завеликі на мене. Наступні два дні пішли, щоб знайти когось, у кого замаленькі, й помінятися.
Книжка вийшла у столичній "Темпорі", коштує 48 грн.
Роботу над романом "Соло для Соломії" Володимира Лиса перервала смерть матері письменника.
— Їй було 87, хворіла. Прообраз героїні — це не мама, хоча вона працювала в ланці, як і Соломія, — розповідає Володимир Лис, 62 роки. — Мама згадувала про 1944 рік, "перед приходом других Совєтів". Коли наближався фронт, німці гонили селян на Захід. Тому люди втікали і майже місяць жили в лісі великим табором. Знайомилися там, закохувалися. Також є розділ "Кохання і кок-сагиз". Усі знають про епопею Хрущова із кукурудзою. Але вже мало пам'ятає, як при Сталіні так само насаджували кок-сагиз. Цю рослину використовували як сировину для каучуку. Кинули лозунг — щоб позбутися залежності від проклятих імперіалістів, не закуповувати в них. А це мученицька рослина — люди проклинали її. Нагадує маленькі бурячки — обережно треба було висмикувати. Потім насіння-парашутики розсипалося — а його треба було ловити.
"Соло для Соломії" — це розповідь про колективізацію і війну на Волині. Вийшла у харківському "Клубі сімейного дозвілля", коштує 36 грн.
— Це історія трьох Соломій — мами, доньки і внучки, — продовжує автор. — Жінки пропускають історію через своє серце, почуття. Що б не відбувалося, жінка насамперед дбає про сім'ю. Коли побачив обкладинку — зрадів: це моя Соломія, вродлива, натхненна. Життя багато її випробовувало. Є момент, коли вона вирубує свій садок — бо ж тоді страшні були податки на кожне дерево. Не знаючи, що їх уже скасували — бо Сталін помер.
55 тисяч відвідувачів побували на XX Форумі видавців у Львові за п'ять днів. Найбільше гостей прийшло у суботу, 14 вересня. Рекорд 2009 року не побили. Тоді за чотири дні форум відвідали 68 тис. осіб.
2 
1
Коментарі