Сценарист і викладач театрального університету 62-річний Богдан Жолдак зустрічає на порозі своєї столичної квартири по вул. Сурикова у спортивному костюмі. Каже, що тільки-но з лікарні, просить не лякатися.
Богдан Жолдак як редактор працює над фільмом "Києве, любов моя".
— Назва робоча. Це фільм, який складатиметься з короткометражок. Я зводитиму докупи кілька сценаріїв, щоб крутилися навколо головної історії. Основний сценарій написав харківський міліціонер, на жаль, забув його прізвище. Українці люблять мріяти, спати з відкритими очима. Тому ми — кінематографічна держава. Конкурс "Коронація слова" щороку отримує навалу сценаріїв із глибинки, де ні клубу немає, ні кіна не показують.
Сценаріїв навала, а кіно немає. Куди ж ті стоси сценаріїв зникають?
— У нас знімають одну стрічку на рік. Власникові кінотеатру вигідніше купити за 10–15 тисяч доларів голлівудську стрічку, заробити на ній шалені гроші. А фільм Михайла Іллєнка коштує три мільйони доларів. Що, власник його візьме в прокат? Та нізащо! Недавно в прокат прорвався український фільм "Мудаки. Арабески". Він показав, що українське кіно на підйомі. Жоден студент у світі не перемагав на фестивалях із короткометражками. А наших молодих аж троє примудрилися — Ігор Стрембіцький, Степан Коваль, Тарас Томенко. Раніше, якщо кіношник хотів потрапити на міжнародний кінофестиваль, йому треба було проповзти рачки через 30 організацій. А тепер може послати фільм прямцем до організаторів через мережу.
— Київ є столицею комбінованих зйомок. Ще на початку 1970-х у нас зняли страшний фільм "Повернення з орбіти". Це кіно про те, як пропадають радянські космонавти. На міжнародному фестивалі фантастичних стрічок він посів перше місце за комбіновані зйомки. Усі такі зйомки для російських фільмів "Нічна варта" і "Денна варта" робилися в Києві. Так само, як і для серіалу "Майстер і Маргарита" чи масові сцени в стрічці "Тарас Бульба". У Києві кілька студій знімають кіно за допомогою електронних технологій. Я бачив кілька цифрових фільмів, мене вразив їхній гіперреалізм. Скоро кожен матиме змогу записувати свої фантазії прямо на носії. Можна буде дитячі сни фільмувати або наші романтичні мрії про любов, що ми навіть оприлюднювати боїмося.
Є оповідання американського фантаста, в якому люди жили в квартирах зі стінами-екранами. Вони могли створити собі які хочеш світи. Ішлося про небезпеку ілюзорного життя. Нам це не загрожує?
— Хай загрожує. Буду тільки радий, коли людина отримає можливість дивитися свої мрії, а не те, що показують по телевізору. От візьмімо "Аватар". Це фільм, зроблений із повітря. Там кілька живих героїв, які бігають туди-сюди, а основна частина — просто з нічого. Але картинка зроблена так, що відірватися неможливо. Головне, щоб уява працювала. Бо є цілі нації, позбавлені уяви. Японці, наприклад.
Своїх студентів-сценаристів я примушую записувати сни. У нас усі пишуть під Стефаника або Григора Тютюнника. Аби примусити писати "під себе", треба витягти на поверхню підсвідоме.
Пишаюся своєю улюбленицею Наталею Онищук. Вона робить шоу "Х-фактор". Коли її показують за кулісами, я верещу, наче ненормальний, кричу рідним: "Це моя студентка!" Вона родом із Донбасу, з села. Інша студентка Ольга Дігтяр-Кричевська кілька років тому продала сценарій у Голлівуд. Через Угорщину й Петербург він реалізувався у фільмі Алана Бадоєва "Оранжлав". Думаю, Дзиґа Вертов віддав би руку за монтаж, який є в цьому фільмі.
Позаторік Богдан Жолдак видав дитячу книжку в стилі мультиплікації "Смалені вовки".
— Це такі казки. Я, старий дурень, писав їх для 6-річної онуки. Сидимо з нею вечорами й щось вигадуємо. Мрія — це величезна сила. От Мел Ґібсон зняв "Хоробре серце", і буквально одразу шотландці вибрали парламент.
Письменник створив сценарії до фільмів "Козаки йдуть", "Конотопська відьма", "Іван та кобила". Видав 11 книжок.
2 
1
Коментарі