Третього грудня у столичному Будинку кіно відбулася прем'єра документальної стрічки львівського режисера Тараса Химича про Українську Галицьку армію "Легіон". Великий зал будинку кіно заповнили вщерть за 10 хвилин до початку фільму. Багато людей стояли. Півгодинній стрічці аплодували стоячи.
- Для мене як для українського історика, який цікавиться кіно, є кілька приводів нервуватися, - заявив директор Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович. - Бачу безліч прикладів прекрасного світового історичного кіно, якого в нас нема. Другий привід нервуватися — як історик знаю безліч унікальних сюжетів біографій, які могли б лягти в основу просто унікальних фільмів. Ми чекаємо. Слава Богу, ситуація почалася мінятися і фільми почали з'являтися. Часом один фільм може зробити більше як десятки томів написаного тексту. Цей фільм є надзвичайно важливий для нас саме зараз зважаючи на те, що протягом року-півтора тільки твориться українська армія. Зараз на острівках радянської армії, яка 25 років незалежної України поступово розкладалася, тільки зароджується справжня українська армія. В тому протистоянні, яке є зараз з Росією, російську армію не переможе пострадянська армія. Російську армію зможе перемогти тільки українська армія, яка опирається на українські військові традиції. Нам довго запудрювали мізки — говорили про те, що українці не вміють воювати. Адже в нас немає своєї військової історії. Насправді в нас є свої військові традиції.
У стрічці показано боротьбу легіону "Січові стрільці" з поляками за Львів та територію Галичини у 1918 році. У стрічці знімалися бійці, які брали участь в АТО, тому батальні сцени дуже реалістичні. Всі батальні сцени ставив айдарівець Володимир Правосудов.
- Солдати з бойових дій вертались на відпуск і казали "ми правильні — знімай вже зараз". Ми їхали в окопи і знімали це, - розповідає режисер Тарас Химич. - Я для себе багато чого відкрив. Коли я читав спогади, не до кінця розумів, про що люди писали сто років тому. Солдати допомогли мені це зрозуміти: сіли в окоп, вдягнули одяг січових стрільців, польських вояків, австрійських, - і все стало зрозуміле. Сто років тому були такі ж самі люди, така сама ситуація. Але в нас зараз є набагато більше. Тоді ми не мали своєї незалежної України. Зараз ми маємо свою державу, свою столицю. Ця війна, яку ми зараз маємо, - це зовсім не те, що мали вони тоді. У нас більше оптимізму і більше можливостей.
Офіцер генерального штабу ЗСУ підполковник Микола Поровський називає стрічку ідеологічною зброєю, якої дуже бракує бійцям:
- Фільми ці потрібні — як патрони, як зброя і як книга. Я працював зі спецназівцями, і завжди відчував величезний вакуум української військової традиції. Хлопці ще не знають своєї історії, багато хто дотепер зберігає в голові оті штампи, що "діди воювали" і тому подібне. Надзвичайно важливо на досвіді цього фільму пов'язати в єдиний ланцюг визвольну боротьбу українського народу 1918-го року, визвольну боротьбу УПА і сучасну визвольну боротьбу. Це ланки одного ланцюга.
Сценарист Олександр Пагіря каже, що у стрічці хотіли показати війну знизу — з точки зору простих бійців, а не вищого командування.
- У фільмі не згадуються видатні командувачі УГА. Все подається крізь призму простих людей, таких вояків, яких у нас тисячі на фронті. Чому їхні спогади залишилися забутими? Ми хотіли показати їхні емоції, власне, повсякденний рівень тої війни. Ті легіонери були перші українські військові добровольці у 20 столітті. Вони перші захищали українську державність не маючи її. Ми бачимо молодих хлопців, які йшли змотивованими на війну, але не були психологічно до неї готовими. Скільки ми таких історій знаємо з нашої війни. Цей фільм показує певні паралелі. Цей фільм про війну, але насправді він про примирення. Ми хотіли показати обидві сторони, баланс думок - спогади і українських, і польських вояків. Вони одні одних доповнюють. Обидві сторони бачили війну по-своєму.
Це вже п'ята документальна стрічка Тараса Химича. Вона з'явиться у вільному доступі в інтернеті. Фільм планують також перекласти англійською і поширити по всіх світових ресурсах.
2 
4880
Коментарі