"Цьогоріч на "Оскарі" перемогла політика" - кінознавець

 

"Цьогоріч на "Оскарі" перемогла політика. В усіх номінаціях підтримали три головні теми сучасного Голлівуду і, можливо, усіх Сполучених Штатів. Це захист чорношкірих, гомосексуалістів та прав жінок. Існує циклічність загострення соціальних тем. Впливають політичні обставини Америки.

Минулого року в мережі спалахнув скандал під назвою "Оскар такий білий". Тоді до списку номінантів не потрапив жоден чорношкірий американець. Цього разу цю тему винесли на перший план. Не дуже доречно щодо кіно. Премія проявила два головні напрямки американського кіно. Воно одночасно розвивається як кіномистецтво і як соціальний інститут.

Не міг навіть подумати, що "Місячне сяйво" Баррі Дженкінса, може взяти головний приз - "фільм року". Це кіноповість у трьох частинах за мотивами п'єси "У місячному сяйві чорні хлопці здаються сумними" Терелла Мак-Крені. Розповідає про дорослішання підлітка-гомосексуаліста у неблагополучному районі міста Маямі. Малобюджетна, доволі майстерно знята стрічка. Але тематика викликає занепокоєння щодо стану галузі. Хоча, зважаючи на активний рух за права гомосексуалістів в Америці, в цьому немає нічого дивного. Останній раз статуетку за фільм подібної тематики дали "Горбатій горі" 2005 року.

На головний приз претендували значно сильніші картини. Наприклад, "З міркувань совісті" Мела Гібсона. Про лікаря, який не хоче брати зброї до рук під час Другої світової війни. Знаходить можливість урятувати ближніх без цього. Допомагає виграти війну, не вбиваючи, а рятуючи. Це значно сильніша тема. Тим не менш, її проігнорували.

 

Приз "за головну роль" у фільмі "Манчестер біля моря" заслужено отримав Кейсі Афлек. Цю перемогу акторові пророкувала більшість критиків. Це гарна картина. Деякі навіть були переконані, що вона може виграти перемогу за "кращий фільм" у головного конкурента - мюзиклу "Ла-ла-Ленд". Та "Манчестер" - не "оскарівського" польоту. Професійно і добре знятий. Але не торкається гостросоціальних тем. Не може конкурувати з фільмом про утиски гомосексуалістів або чорношкірих. Отримав нагороду також "за кращий оригінальний сценарій".

Найбільша дивина - присудження "Оскару" "за головну жіночу роль". Присудили Еммі Стоун, яка зіграла у "Ла-Ла-Ленді". Номінувалася також Наталі Портман. Виконала головну роль у біографічній драмі "Джекі" про дружину вбитого президента Джона Кенеді. У цій картині Портман перевищила себе. Роль стала її бенефісом. Зіграла надзвичайно майстерно.

 

"Кращим режисером" став 32-річний Демієн Шазел, автор "Ла-Ла-Ленду". Він - наймолодший режисер в історії, який отримував статуетку. Його робота викликає захват і у критиків, і у простих глядачів. Зйомкам передували багатомісячні репетиції. Продумували техніку операторської роботи. За неї фільм отримав окрему статуетку. Камера літає по небу, у барах та павільйонах. Стрічку також заслужено нагородили "за кращу музику" Джастіна Гурвіца та "кращу пісню" - "Місто зірок". Усього картина отримала шість статуеток.

Маємо розуміти, що "Оскар" - не Каннський кінофестиваль, де виринає щось нове і раніше не бачене. У нього інша мета. Американська кіноакадемія дає премії власним творцям за професійну майстерність.

 

Нагороду "за кращий фільм іноземною мовою" отримала стрічка "Комівояжер" іранського режисера Асгара Фархаді. Вартувало б присудити швейцарській драмі "Друге життя Уве".

Це чудовий добрий фільм про літнього авантюриста містера Уве. Після смерті дружини перебуває у відчаї. З'являються нові сусіди, які починають дошкуляти. Розробляє план, щоб їх позбутись. Зрештою, прив'язується до нової сім'ї. Стрічка добра і людяна. Стала до вподоби простим глядачам і критикам. Мала у швейцарському прокаті великій успіх. Хоча такі надто добрі і правильні фільми зазвичай не вибиваються у лідери. За це його і варто було б нагородити як "кращий іноземний". Виграла ж знову політична картина. Це прикро, бо кіно - не одноденна, одноразова річ.

2012 року Асгар Фархаді отримав "Оскар" за "Розлучення Надера і Симін". Фільм "Комівояжер", який цього року виборов перемогу, поряд з ним нібито другорядний. Режисер повторює свої прийоми і сюжетні ходи. Академія фактично вдруге присудила "Оскар" другій серії "Розлучення".

Фархаді - типовий представник Голлівуду в своїй країні. Його постать актуалізувалась через обмеження президента Дональда Трампа на в'їзд для громадян Ірану, Іраку, Сирії, Ємену, Судану, Лівії та Сомалі. Режисер вирішив підтримати співгромадян і на знак протесту не приїхав на церемонію вручення "Оскара".

Багато представників Голлівуду протестують проти політики Трампа. Серед них співачка Мадонна та актриса Меріл Стріп. Але громадяни Америки і Голлівуд - два різні суспільства. Перші самі обрали такого лідера. Академія заздалегідь знала про позицію Асгара Фархаді. І все одно обрала його кінороботу. Це також свого роду протитрампівське рішення".

×