Ексклюзиви
субота, 18 січня 2020 11:56

Instagram-поезія - спосіб почути щирий голос простої людини - Ярослава Стріха

Автор: Тарас Подолян
  Яростава Стріха
Яростава Стріха

Зараз сфера побутування оригінальних віршів – соцмережі.

Так вважає перекладачка Ярослава Стріха. Про це вона розповіла в інтерв'ю Gazeta.ua. Зараз, за її словами, соцмережі і поезія у соцмережах виконують ту саму функцію комунікації, як і придворна поезія у Середньовіччі.

Період з VIII до XII століття у Японії – це епоха Хейян, їхня золота доба, яка була безмежно літературною: літературний хист, тонке чуття на красу і здатність оформити повсякдення в естетичні привабливі форми були запорукою кар'єрного просування при дворі, не менш важливою, ніж походження. Все придворне життя з його ритуалами було насичене поезією, з будь-якої нагоди потрібно було написати вірш.

Література цієї епохи майже вся жіноча. В українській літературі жіноче авторство чи не до 1990-х – випалене поле, серед якого подекуди височіють окремі шпилі - як Леся Українка чи Ольга Кобилянська. Натомість у глухому Середньовіччі, коли в нас жіночих голосів не було чути, в Японії жінки створили цілий пласт літератури.

У глухому Середньовіччі, коли в нас жіночих голосів не було чути, в Японії жінки створили цілий пласт літератури

Наприклад, Сей Сьонагон, придворна японська дама епохи Хейан, яка лишила дуже зворушливі "Записки в узголів'ї". Вони складаються переважно з переліків речей, які її зворушують чи засмучують: маленькі пташенята, світло сонця на зеленому листі. Вона звертає увагу на повсякденні речі, повз які ми можемо пройти не помітивши. А вона змушує нас у них уважно вдивлятися.

В епоху Хейян при дворі навіть своє особисте життя влаштовували через вірші. Якщо якомусь придворному подобалася якась дама, то їй треба було прислати вірш. Залежно від поетичних умінь закоханого, адресатка вирішувала, чи запросити його наступної ночі до себе в покої, чи ні. Після побачення обмінювалися віршами про те, як тужиш і як твої рукави промокли від сліз, бо ти змушений провести кілька годин без коханої.

Ці тексти хоч і писалися з дуже прагматичною приватною ціллю, як зараз біографії в Тіндері, та все ж починали поширюватися і серед загалу як загальнодоступна поезія.

Зараз функцію таких віршів перейняли, мабуть, на себе соцмережі.

Більше того: якраз соцмережі, а не книжки, стали зараз основною сферою побутування оригінальних віршів. Дуже багато поетів працюють і викладають свої вірші у Facebook та Instagram. В англомовній поезії ціле явище Instagram-поезії є. Комусь саме хочеться краси вранці чи ввечері. А тут раптом гарний вірш у стрічці. У нас Жадан теж спершу викладає вірші у Facebook , а потім уже компонує в збірки. Читачі вже уявляють, чого чекати за рік у книжці.

  Інстаграм-поетеса Рупі Каур очолює рух Insta-поетів
Інстаграм-поетеса Рупі Каур очолює рух Insta-поетів

Першою Instagram-поеткою була Рупі Каур – канадійка пакистанського походження. Вона на своєму інстаграмі викладає лаконічний якийсь малюнок, супроводжуваний коротким віршем. Її збірку українською перекладала Ірина Шувалова, яка насправді сильніша поетка за Рупі.

Хто найчастіше пиши Instagram-поезію?

Зараз ціла хвиля -поеток. Це дуже часто люди якогось змішаного походження, або представляють кілька традицій, або почуваються трошки на маргінесах літературного менстриму. Люди, які трошки інакше говорять, для яких трошки інші речі є знаковими. Які, можливо, мали певні проблеми з тим, щоб знайти видавця, тому що на перший погляд це трошки некомерційно. Але багато хто з нас, хто є представниками головної нації і не почуваються іншими і в меншості, все-одно мають досвід не вписування в контекст. Тому ця інстаграм-поезія, яка дуже часто зосереджується на цих питаннях, раптом знайшла шалений широкий відгук. Якраз за рахунок цього безпосереднього прямого звертання до аудиторії.

Чи все з цієї поезії є якісним письмом?

Очевидно, ні. Але серед того є дуже цікаві речі з точки зору соціології читання. Є оцей зсув з розширення способів говоріння й образності.

Зараз модне все щире і просте. Ти можеш не вписуватися навіть в якісь літературні канони, але якщо ти говориш щиро – тебе сприймають. Зараз справді є запит на щирість, на маленький голос простої людини, яка стоїть осторонь мейнстриму

Зараз модне все щире і просте. Ти можеш не вписуватися навіть в якісь літературні канони, але якщо ти говориш щиро – тебе сприймають. Так, щирість – це теж певний набір умовностей звертання. Але зараз справді є запит на щирість, на маленький голос простої людини, яка стоїть осторонь мейнстриму.

Які речі, наприклад, є зараз маргінальними?

Маргінальні вони в лапках, тому що багато з них зараз входять в абсолютний центр. Скажімо, головну поетичну англомовну премію минулого року Томаса Стернза Еліота отримав молодий американсько-в'єтнамстький поет Оушен Вонг за свою збірку "Нічне небо як рана від пострілу". З одного боку, він належить до етнічної меншини, бо його мати виїхала з В'єтнаму. Він полемізує з визнаним способом красного письменства, який передбачає, що якщо ти пишеш у певному високому стилі, то ти, напевно, пишеш про щось важливе. Але, говорить він, таким чином ми відсікаємо багато голосів людей, які перебувають у вразливішій ситуації – мігрантів, людей, які не мають грошей на освіту. А ці голоси не менш важливі. І вони збагачують наш літературний лексикон.

У цій його збірці є прекрасні пасажі типу "epillage the village is a perfect rhyme" - "сплюндровання села – це досконала рима". По суті тут він повторює тезу Адорно про те, що неможливо писати поезія після Голокосту. Тому що поезія і вся давніша культура якоюсь мірою винна в тому, що відбулося, або не змогла цього зупинити. Так само він говорить, що за досконалою римою може прийти щось страшне. І воно нам може дозволяти естетизувати і таким чином виправдати те, що насправді виправдати неможливо.

Автор: Тарас Подолян
  Яростава Стріха
Яростава Стріха

Так, можливо, ми вже виправдали якісь найочевидніші сюжети, найочевидніші формальні прийоми. І можливо, ми вже готові навіть шукати нові можливості і предмети для розмови.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Коли живеш з відчуттям, що хтось раніше про нас подбав, стає не так страшно" - Ярослава Стріха

Якими віршами попередніх десятиліть зачитуєтеся особисто ви?

Це збірка поетичних перекладів Григорія Кочура, одного з найвидатніших українських перекладачів ХХ століття, який перекладав з багатьох мов.

Героїня роману Кейт Аткінсон "Руїни бога" описує цитати з віршів, застряглі в пам'яті, як торбинку про чорний день: коли почуваєшся не добре, витягуєш з цієї торбинки шматочок краси, і стає легше. Оця збірка Кочура для мене як торбинка про чорний день. "За стіною мишкує миша. А серед лісів сивий мох набрякає як потопельник" з Тадеуша Ружевича. Або "Це я, Касандра, а це моє місто під попелом. А це моя голова, повна сумнівів" з Віслави Шимборської. Ця збірка – це концентрована настоянка хорошої європейської поезії 20 століття. Хай би які різні були наші вподобання, у ній щось знайдеться для кожного.

Цифрове століття часто звинувачують у тому, що через нього менше уваги приділяють традиційним мистецтвам. Живопис, музика і література можуть перебувати у тінях fake news, мемів і блогів. Поезія ж пручається таким віянням.

Дослідження показали, що з 2015 року продажі збірок поезії в США збільшилися на 21%, що зробило їх однією з найшвидших у зростанні категорій у видавничому бізнесі. Майже половина з цих збірок написана Іnsta-поетами. Аналогічне дослідження провели і в Великобританії. Стрімке зростання продажів досягло позначки в рекордні 12,3 млн. фунтів стерлінгів 2018 року.

26-річна канадсько-пенджабська поетеса Рупі Каур очолює рух Insta-поетів. Її першій книзі Milk & Honey, яку вона самостійно опублікувала 2015 року, вдалося випередити за продажами "Одіссею" Гомера 2016 року і провести понад 100 тижнів поспіль у списку бестселерів The New York Times. Тепер вона перекладена на більш ніж 35 мов. Її друга книга The Sun and Her Flowers була продана мільйонним тиражем протягом перших трьох місяців після її публікації 2017 року.

"Я вважаю, що Instagram демократизував поезію. Коли я почала користуватися Instagram, я була звичайним учнем з родини робочого класу. Моя мама не говорить англійською. Мій тато – водій вантажівки. Ніхто не міг дати мені пораду, де публікуватися. Якби не Інтернет, я, дівчина з племені сикхів, ніколи б не була опублікована в традиційному західному літературному світі".

"Прикро, що Insta-поетів сьогодні так сильно критикують, - говорить іспанська інстаграм-поетеса Летиція Сала. - Мені здається, що саме літературний світ більше всіх опирається цьому "новому" підходу, але я вважаю, що поезія, яка виходить з соціальних платформ, найщиріша. Вона не була відредагована. Може вона і сира, зате чесна".

Зараз ви читаєте новину «Instagram-поезія - спосіб почути щирий голос простої людини - Ярослава Стріха». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі