Мистецтво не має сили суспільної зміни. Але здатне створити поле для діалогу - художниця

"Чи може мистецтво допомогти нам? Стати простором, де ми навчимося не тільки діалогу, а й опору – владі, процесам, з якими не згодні?" – запитує наукова співробітниця Одеського художнього музею Юлія Бердіярова.

Модерувала дискусію "Після коронавірусу: майбутнє мистецтва" на книжковому фестивалі Book Space. Проходив у форматі онлайн-марафону на YouTube.

"Мистецтво не змінює світ. Воно змінює ідею про світ. Оці ідеї народжують митці, - відповідає художниця, кураторка й садівниця Алевтина Кахідзе. - Я вірю в мистецтво. Але не можу сказати, що й до карантину воно було такою поширеною практикою чи привілеєм. Не думаю, що матимемо величезний ривок, коли всі прибіжать до художників і скажуть: "Напевно, тільки ви маєте ці ключі й можете нам допомогти".

Але гадаю, що у нас з'являється багато можливостей для комунікації. Майбутнє наше буде про те, наскільки автори зможуть опанувати мистецтво залучення в інтернеті. Це виклик для митця. Нам треба навчитися.

Це складний час. Щось треба вдіяти з цією монополією на владу, яку влаштували всі держави. Нам треба тримати цей опір. Я щодня запитую себе, чи згодна я з якимись постановами, які пишуться і приймаються в моїй країні".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Під час карантину суспільство нарешті звернуло увагу на проблеми у сфері освіти - науковиця

"Карантин поставив багато викликів перед культурним сектором. - каже художниця та антропологиня культури Лія Достлєва. - Можливість споживати мистецтво, отримувати нову інформацію та смисли, рефлексувати – нікуди не дівається при діджиталізації цього процесу. Але всі суспільні взаємодії навколо цього зникають. Митці та споживачі культури стають у певному сенсі невидимими одне для одного. Всі дивляться в монітори, але не бачать одне одного. Ця ситуація набагато більше забирає, ніж дає.

І що найгірше – всі звикли сидіти вдома. У Польщі вже відчинені всі галереї та культурні центри. Приходь і дивись. Але мої знайомі в Познані зазначають, що відвідувачів стало менше.

Ще одна проблема, яку карантин оприявнив – виробництво нового мистецького продукту стало якось менш важливим. Людство накопичило такий величезний архів культури, який вже достатньо діджиталізований, що цього вистачить надовго.

Мистецтво не має сили суспільної зміни. Цим займаються інші інституції. Але воно здатне створити поле для діалогу про можливість перетворень і визначити їх напрям. Завдання митців – сигналізувати про те, що і як має бути змінено".

Повну версію матеріалу читайте в журналі "Країна" від 23 липня.

×