"Шалене порно" показує енциклопедію жахів України

 

"Золотого ведмедя" 71-го Берлінського міжнародного кінофестивалю отримала трагікомедія "Невдалий трах, або Шалене порно" румунського режисера Раду Жуде. Розповідає про вчительку історії, чиє інтимне відео потрапило в мережу. Колеги та батьки учнів звинувачують жінку в непорядній поведінці та вимагають звільнити, за сюжетом.

Загалом в рамках кіноогляду представили 139 фільмів із 59 країн.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Переміг фільм про вчительку, яку звільнили за відео в інтернеті

Про найяскравіші прем'єри Берлінале розповідає кінокритик Сергій Ксаверов.

"Невдалий трах, або Шалене порно"

– Цьогорічний переможець яскраво відображає тенденцію фестивалю на політичність. Це передусім соціальна критика від такого собі розлюченого активіста чи колумніста. При цьому фільм цікавий з кінематографічної точки зору. Він незвично структурований, постійно та спеціально порушує межі гарного смаку, робить інтервенції в документалістику.

У стрічці перед нами постає енциклопедія горорів України, але в румунському контексті. Особливо у першій із трьох частин, де впізнаємо фактично київську дійсність, хоча вона й бухарестська на екрані. Бачимо загальне нехтування правилами паркування, коли джипи стоять просто на пішохідних переходах. Вуличний простір так само заповнений, як у нас, і являє собою візуальний смітник. Схожі проблеми расизму, сексизму, урбанізації. Найцікавіше те, що фільм знімали влітку 2020-го, тому в кадрі не тільки всі носять маски, а й картина зачіпає вже нові суспільні проблеми, пов'язані з коронавірусом.

Це дуже сучасна і гостра робота. Це навіть не сатира, тому що я не бачу там ніяких перебільшень. Мені жаль, що в нас такої гостроти у кіно уникають.

Невідомо, чи вийде стрічка у наших кінотеатрах, втім Раду Жуде - улюбленець фестивалю "Молодість", може з'явитися на інших кінооглядах. Тож можна очікувати, що український глядач таки зможе побачити це кіно на великому екрані.

"Колесо фортуни та фантазії"

– Рюске Хамагуті – вже відомий японський режисер, але лише вдруге потрапляє в основні конкурси великих кінофорумів. Торік він пройшов відбір до скасованого Каннського фестивалю, а цього року справедливо отримав Гран-прі за триптих тихих історій про взаємини "Колесо фортуни та фантазії".

Нагороджуючи фільм, журі знайшло чудове формулювання: коли діалоги в усіх інших стрічках закінчуються, у Хамагуті вони тільки розпочинаються. Це дуже точно описує те, що бачимо на екрані.

За словами самого режисера, він вивчає збіги. Усі три історії фільму побудовані на несподіванках, що починають незвичні сцени комунікацій між людьми.

У першій, найпростішій, новелі дві дівчини їдуть у таксі. Одна розповідає, як сьогодні познайомилась із чоловіком своєї мрії, з яким навіть не помітила, як провела 15 годин. Можливо, вони зустрінуться ще й почнуть якісь стосунки. Коли друга приходить до свого офісу, виявляється, що вона – колишня дівчина саме цього чоловіка. І це фактично тільки початок новели, у якій збіги та сюрпризи не завершуються.

"Літнє марево"

– Фільм китайського режисера Хань Шуая переміг у конкурсі Generation, де також була представлена українська драма "Стоп-Земля" Катерини Горностай. Це типове, але потужне кіно для цієї програми, в якій часто є роботи про дорослішання.

Стрічка розповідає про 13-річну Гуо, яка живе з тіткою в невеликому містечку, поки її мати в Шанхаї робить ремонт у новій квартирі. Вона іноді зв'язується через відеодзвінки із дочкою, проте немає впевненості, чи забере потім дитину до себе.

Історія стосується смерті підлітка, свідком якої стала головна героїня. Вона боїться, що розкриють її якусь участь, хоча там ніякої участі немає. Також дівчинку починає шантажувати хлопчик, якому вона подобається. Хоче проводити з нею час.

У стрічці йдеться про те, як жінка насильницьким чином вбудовується у певні соціальні норми. Точно сформульовано, що вже з дитячого віку її роль має сенс, тільки коли вона є придатком до якогось чоловіка. Це цікаво й сумно показано на прикладі героїні.

Також це історія про дорослішання як процес, коли людина починає думати не тільки про себе, а про тих, хто навколо.

"Маленька мати"

– Попередня робота французької режисерки Селін С'ямми – мелодрама "Портрет дівчини у вогні" - була в українському прокаті торік. Новий фільм не отримав нагороди, але став прикрасою головного конкурсу Берлінале. Це маленьке кіно, але магічне й чудове.

Після того, як у 8-річної Неллі помирає бабуся, дівчинка їде з батьками в будинок, де та жила. Поки батько прибирає та робить у домі мінімальний ремонт, головна героїня гуляє по лісу та зустрічає іншу дівчинку свого віку, яка будує там намет із гілок. Ця друга – якимось магічним чином насправді її мати десь 20 років тому. Обидві дівчинки майже одразу розуміють, хто вони одна одній. Так починається шлях цього кіно, яке не намагається грати з глядачем у гру "відгадай, що буде далі".

С'ямма хоче більше подивитися на стосунки, зв'язки між людьми, ніж на якісь сюжетні інтриги. Натхненням для неї були анімаційні стрічки японця Хаяо Міядзакі, зокрема "Мій сусід Тоторо", але світ фільму виглядає природно й для режисерки також.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прем'єра українського фільму відбулася на Берлінському кінофестивалі

×