- Те, що трапилося з українською літературою за останні 20 років, це розквіт есеїстики, - каже публіцист Микола Рябчук. - Тож премія імені Шевельова це не тільки відповідь пану Добкіну, але і визнання якісного стану української есеїстики.
Премія була заснована у жовтні 2013 року як щорічна, що присуджується за наукову і художню есеїстику. За місяць на розгляд журі подали близько 30 книжок, серед яких обрали чотирьох фіналістів: Михайла Бриниха "Шидеври вкраїнської літератури", Володимира Діброву "Переказки", Андрія Портнова "Історії для домашнього вжитку" та Тараса Прохаська "Одної і тої самої". Вітали номінантів та лауреатів 17 грудня, у день народження видатного українського мовознавця, у Музеї літератури в Києві.
"Я був інакодумцем," - каже Юрій Шевельов в інтерв'ю на Чернівецькому телебаченні 1993 року. Уривок із запису ефіру показують перед врученням нагород. "Поки я був громадянином Радянського союзу до 1941 року, я не був революціонером, але мав свою думку про режим. Можете вірити, можете ні, я ні разу в житті не ходив на демонстрації 1 чи 9 травня. Моє інакодумство не було інакодумством Стуса чи Дзюби, це була внутрішня еміграція."
- Суттю есею є вільна думка, - каже Оля Гнатюк, одна із членів журі конкурсу. - Юрія Шевельова можна вважати засновником української есеїстики, а з кінця 80- х років цей жанр отримав яскравий розвиток. Премія імені Шевельова зробить свій внесок у справу зруйнування "карфагену нашої провінційності", про який говорив Юрій Шерех.
Першу премію поділили між собою Тарас Прохасько і Андрій Портнов.
- Есеї Прохаська це глибокі роздуми європейського інтелектуала, що намагається осмислити сучасне буття і робить це без постмодерністичного цинізму, стверджуючи віру в життя та надію, - говорить головний редактор видавництва "Дух і Літера" Леонід Фінберг, представляючи книгу переможця.
Сам Тарас Прохасько дякує журі, що його книгу було потрактовано як есеї.
- Знаю як важко визначити есей. Це такий жанр, як ртуть: кожен раз де опиняється кусочок есею, він перетворюється на живе срібло. Щасливий, що саме поняття есею перебуває у живому розвої, це найкраще, що може відбуватися із есеєм. Неправда, що есеї не для всіх — вони можуть бути страшенно популярними і масовими. Мої - доступні і прості, - каже письменник.
Історик Андрій Портнов не зміг приїхати на вручення премії - якраз у цей час він розповідав німецьким студентам у Берліні про українські події. Замість нього нагороду і привітання отримав відповідальний редактор видавництва "Критика" Андрій Мокроусов.
- Портнова присвячена темі історичної пам'яті, а те що відбувається зараз на вулиці, це ефект творення історичної пам'яті. Люди виходять з різних причин: одні, бо знають, що вони козацького роду і мусять повставати проти несправедливої влади; інші — молоді європейці, які хочуть боротися із ксенофобією, гомофобією, протестують проти несправедливості. Зараз на майдані XVII і XXI століття стоять поруч. Суспільство зараз долає демонів минулого, теперішнього і майбутнього.
- Коли Монтень започаткував жанр есею, він не уявляв, який блискучий розвиток цей жанр буде мати в Україні, - сказав наостанок церемонії директор видавництва "Дух і Літера" Костянтин Сігов. - Тепер школярам буде дуже легко вивчати світову есеїстику: від Монтеня до Шевельова і від Шевельова до Прохаська.
2 
4880
Коментарі
1