Понад 100 фільмів покажуть на Одеському кінофестивалі-2017, який відбудеться з 14 по 22 липня. Кінокритик Антон Філатов назвав 5 стрічок, які варто побачити.
"Зворотній бік надії", реж. Акі Каурісмякі
З трюму торгового судна вилазить вкрита вугільним пилом людина. Вона вирушає в громадську вбиральню, де руки чорного працівника-невидимки видають йому рушник і мило. Брудний мандрівник-сирієць приймає душ, відмиває обличчя і здається поліції Гельсінкі в надії на нове життя. А в цей час немолодий торговець краватками та чоловічими сорочками Вікстрьом залишає п'яничку-дружину. Продає бізнес. Легко виграє велику суму в підпільному казино й купує ресторанчик. Сирієць, отримавши відмову в політичному притулку, втомившись у фінській столиці, засинає біля сміттєвих баків на задвірках ресторану. Там його знаходить Вікстрьом. Після мордобою фін пропонує сирійцеві дах в гаражі і роботу підпільним прибиральником. Каурісмякі з'єднує паралельні історії про Вікстрьом і Халед через 40 хв. після початку картини. Перетворює молодого біженця і немолодого фіна у спільників. Режисер простою мовою розповідає зворушливі притчеві історії про звичайних людей. На 67-му Берлінському міжнародному кінофестивалі фільм змагався за головний приз - "Золотого ведмедя". Тоді ж Каурісмякі сказав, що будь-яка благополучна людина може завтра стати біженцем.
"Лагідна", реж. Сергій Лозниця
Жінці повертають бандероль, яку вона відіслала чоловіку у в'язницю. Єдина можливість з'ясувати причину – поїхати в тюрму у глухе сибірське містечко. Бюрократична система змушує героїню поневірятися вокзалами, відділками поліції. Зрештою у тюрмі, замість обіцяної зустрічі із чоловіком, жінку ґвалтують. Сергій Лозниця дію повісті Федора Достоєвського переніс у сучасну Росію. За Лозницею треба слідкувати за кожним фільмом, тим паче ігровим. З "Лагідною" він вийшов на новий рівень. Це вже не суворе реалістичне кіно, без почуттів та прикрас. Він перетворив жахливо-побутову трагедію Достоєвського на розгорнуто-політичну драму. "Лагідна" не отримала призів та й глядачі на показі зустріли фільм неоднозначно. Але без сумніву, ця безкомпромісна картина стала однією з головних подій Каннського кінофестивалю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 23 українські фільми покажуть на Одеському кінофестивалі
"Тіло і душа", реж. Ільдіко Еньєді
На екрані крупним планом показують очі корів. Їх невдовзі мають зарубати. На цю скотобійню влаштувалася працювати інспектором з якості дівчина Марія. Вона уникає співробітників і чітко слідує інструкції. Через це її колеги з неї сміються. Та директор підприємства Ендре закохався в Марію з першого погляду. Чоловік у віці з паралізованою рукою намагається добитися взаємності, але дівчині бридкий будь-який фізичний контакт. На виробництві з'являється психолог, яка під час тестування співробітників виявляє, що Марія і Ендре бачать одні й ті ж сни про оленя і олениху. Вони спостерігають, як самець знаходить для подруги під снігом торішнє листя. Дивиться, як вона жує. Потім вони йдуть до ставка і п'ють воду торкаючись вологими носами. Через сни як віртуальну реальність відбувається зближення цих людей. Угорське кіно останніми роками дивує весь світ кінематографа. Ця стрічка отримала "Золотого ведмедя" в Берліні, фільм "Син Саула" Ласло Немешуа отримав "Оскар" за найкращий фільм іноземною мовою. За два роки до того в Каннах відзначили угорську стрічку "Білий бог" Корнеля Мундруцо. Стрічки Угорщини виконують роль "джокера" на найважливіших преміях та фестивалях. Від них особливо нічого не очікують, та часом вони можуть вистрілити та змішати всі карти брокерам, які прогнозували інших фаворитів.
"Іній", реж. Шарунас Бартас
Литовському хлопцю Рокасу випадає можливість побувати в Україні. Хоче побачити окупацію і війну. Їде разом із гуманітарним конвоєм. Знайомиться з двома військовими журналістами. Одну з них грає французька акторка Ванесса Параді. Їх шлях пролягає в "сіру зону", розташовану між окупантами й українською армією. Хлопець стає свідком обстрілів, страждань населення і смертей військових. Це фільм має стати першим обдуманим і серйозним висловлюванням про АТО в кіно. Фільм знятий не українцем, а режисером із Литви. Він покаже погляд із боку на болючу для нас тему. Українці ж показують емоційну складову своєї війни. Іноземець це зробив витримано й об'єктивно. Це дає нам шанс бути почутими.
"Аритмія", реж. Борис Хлєбников
"Нам треба розлучитися" - приходить SМS на телефон лікаря "швидкої" Олега. Його дружина Катя - лікар у приймальному покої. Вони в шлюбі близько п'яти років і досі люблять одне одного. Катя втомилася від вічних запоїв та егоїзму чоловіка, а Олег просто не знаходить слів, щоб заперечити. На прохання дружини він переїжджає жити на кухню, спати на матраці, але нічого не намагається змінити. У нас заборонили покази російських фільмів, створених після 2014 року. В російському кіно зараз дійсно багато стрічок з агресивними настроями, що працюють на політику Кремля. Але є зворотний бік медалі. Під заборону потрапили й фільми, які не мають стосунку до політики. Те що фільм "Аритмія" представлений у позаконкурсній програмі, не дає спалити всі мости між творчими людьми двох країн.
За головні нагороди Одеського кінофестивалю змагатимуться 12 фільмів, три з яких створювали за участі України.
13 
4880
Коментарі