"Дітей водять до репетиторів з 2 років" - українець про виховання в Малайзії

У окремих китайських школах в Малайзії досі працює стара система покарань – палицею по руках. Загалом день у школярів може починатися вже із 6:30, коли вони йдуть на плавання. О 8:00 починається навчання, після якого – усі йдуть на гуртки.

Про це розповідає українець Андрій Янович, який разом із сім'єю живе в Малайзії, пише 20 хвилин.

"Більшість населення в моєму штаті – вихідці з Китаю. Тож в основі виховання, особливо у школах, лежить стара традиційна китайська основа. Плюс, звичайно, у підході до навчального процесу є певні елементи британського суворого протоколу. У таких школах, наприклад, усі учні мають форму, вдягають однакові білі чи чорні шкарпетки і взуття такого ж кольору. У дівчат також подібні зачіски", - розповідає Андрій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли директор бере вихідний, учні не йдуть до школи - українка про чеське навчання

За його словами, китайці дуже швидко "включають" дітей у процес навчання.

"Ми цього року віддали дворічного сина у китайськи садочок. Вихователь між іншим сказала, що вже з такого віку батьки наймають репетиторів, аби малюки поглиблено вчили математику та китайську мову. Якщо порівнювати з Україною, то оці малі китайські малазійці дуже завантажені. Майже всі вони відвідують різноманітні гуртки та секції: плавання, атлетика, танці, співи тощо", - каже Андрій.

Крім самих малайців, у країні велика кількість китайців та індусів. Велика частина населення Малайзії, за словами Андрія, бідна. Діти з раннього віку не сидять за комп'ютерами чи планшетами, а із задоволенням пасують один одному м'яч чи кокос.

"Якщо в китайців усе виховання зорієнтоване на те, щоб "зробити" з дитини конкурентоспроможну одиницю на ринку праці, то малайці та індуси тримають дітей ближче до сім'ї. Часто діти вже із 10-12 років допомагають батькам по роботі й дорослі та малі здебільшого проводять час разом та підтримують одне одного, - каже Андрій. - Є ще дуже важлива відмінність від українського виховання – тати тут набагато більше часу проводять зі своїми дітьми. У Малайзії частіше можна побачити в кафе батька із трьома дітьми без мами. Вона ж у той час може спокійно займатися своїми справами. Ми ж, українці, на жаль, - як мілітарний постсовок – маємо іншу культуру. Колись тати займалися іншим – ходили на війну, а в сучасності або заробляють гроші, або відпочивають за доміно".

×