15 червня 1934 року, о 15.40, міністр внутрішніх справ Польщі Броніслав Пєрацький під'їхав до клубу в центрі Варшаві до приятелів. Там він зазвичай обідав. До нього підійшов 20-річний Григорій Матейко, член Організації українських націоналістів. Натиснув на вибуховий пристрій, схований під плащем, - бомба не спрацювала. Міністр був уже на порозі, коли бойовик ОУН вийняв пістолета й трьома пострілами його вбив.
Провід ОУН ухвалив учинити замах - "атентат" - на польського високопосадовця як помсту за "пацифікацію" - утихомирення українського населення в Галичині 1930-го. Та акція була відповіддю на погроми польських маєтків і напади на державні установи українським націоналістичним підпіллям улітку того року. Відповідальність за це уряд фактично поклав на всю українську меншину країни. Пацифікація мала на меті залякати та принизити українців. Постраждали жителі 450 населених пунктів у 16 повітах. Село оточувало військо, чоловіків збирали й по черзі били. Задля ще більшої образи, бувало, кидали в ями з гноївкою. Нібито шукаючи зброю, руйнували будинки, читальні й кооперативи. Розсипали борошно або доливали до нього гасу, розпорювали подушки й перини.
Замахом на Пєрацького керував тодішній крайовий провідник ОУН у Західній Україні Степан Бандера. За міністром стежили декілька місяців. Бойовик, кинувши в нього бомбу, мав також загинути. На смерть зголосилися три особи. Вибрали Матейка - псевдо Ґонта. Після замаху він зумів утекти. Від погоні сховався в одному із житлових будинків. Там перевдягнувся й вибрався із Варшави. Потім його переправили за кордон.
Організаторів замаху й помічників Матейка - разом 12 осіб - польська поліція виловила впродовж кількох місяців. Значною мірою завдяки одному із затриманих - 31-річному інженерові Богдану Підгайному: після арешту він почав здавати своїх. Процес над оунівцями відбувся у Варшаві наприкінці 1935-го. Підсудні вслід за Бандерою відмовилися відповідати польською на запитання суддів. Тому лишилися без слова. Час від часу тільки вигукували:
- Ганьба польській поліції! Ганьба польському суду!
На суді несподівано почав давати свідчення ще один арештований - студент Львівської політехніки Іван Малюца. Прокурор поцікавився чому.
- Коли я вступав у цю організацію, то гадав, що вона поведе нас правильною дорогою до створення самостійної України. Але скоро переконався, що ОУН - це організація, котра визнає тільки індивідуальний терор. Її методи й тактика загнали нас у безвихідь. Через тортури ОУН про нас склалася така думка серед громадськості, що практично унеможливила створення вільної української держави.
Степана Бандеру і ще двох засудили до смертної кари. Невдовзі її замінили довічним ув'язненням. Довічне отримав і Підгайний. Решта - від семи до 15 років в'язниці.
Григорій Матейко помер в Аргентині 1966-го.
"Данаю" Рембрандта облили кислотою
48-річний литовець Бронюс Майґіс у ленінградському Ермітажі 15 червня 1985 року пошкодив картину Рембрандта "Даная". Він розстебнув піджак, дістав літрову банку із сірчаною кислотою й поставив її біля ніг. Двічі різонув картину ножем, а потім тричі хлюпнув на неї кислотою. Дехто стверджував, що при цьому крикнув:
- Свободу Литві!
На батьківщині зловмисника це заперечують.
Під час затримання Майґіс не опирався. Суд визнав чоловіка шизофреніком. Лікувався у кількох клініках. Із проголошенням незалежності Литви його відпустили. Далі жив у пансіонаті, весь час грав на акордеоні.
Картину реставрували 12 років. Майґіс, який закінчив чотири класи школи, не жалкував про свій вчинок:
- Картину погано охороняли й берегли, якщо мені це так порівняно легко вдалося зробити.
Нині "Даная" в петербурзькому Ермітажі висить за броньованим склом.
14 червня 1940 року: жителі Парижа спостерігають, як до міста вступає німецьке військо. Уряд країни, аби врятувати столицю від руйнувань, оголосив її відкритим містом. Німецький наступ почався 10 травня, за місяць французька армія була розбита. 22 червня Франція капітулювала на принизливих для неї умовах: 60 відсотків території - окуповано, частину земель анексували Німеччина й Італія, рештою управляв маріонетковий режим маршала Анрі-Філіппа Петена
"Можете послати ваше "джерело"... Це не "джерело", а дезінформатор"
Таку резолюцію наклав Йосип Сталін на записці від радянських спецслужб 17 червня 1941-го. У ній джерело в штабі німецької авіації повідомляло, що "всі військові заходи з підготовки збройного виступу проти СРСР повністю закінчені, удару можна чекати в будь-який момент". Через п'ять днів Німеччина напала на Радянський Союз
8 фунтів стерлінґів
стільки, майже $1573 на нинішні гроші, 18 червня 1583 року солевар Вільям Ґіббонс із Лондона заплатив за страхування свого життя - уперше в історії. Сім'я в разі його смерті мала право отримати 100 фунтів
16 червня 1784-го правитель Нідерландів Вільгельм V заборонив простолюдинам носити одяг помаранчевого кольору. Він залишався ознакою тільки осіб королівської крові місцевої династії Оранських-Нассау. Протрималася заборона недовго, до 1795-го: країну завоювали французи, а сам Вільгельм утік у Британію. Нині на День королеви кожен голландець одягає бодай що-небудь жовтогаряче.
19-річній Мері Шеллі, дружині поета-романтика Персі Біші Шеллі, 16 червня 1816 року наснився жахливий сон. Напередодні подружжя в компанії лорда Байрона розповідало історії про привидів на віллі на березі Женевського озера. Уві сні вона побачила страшного штучного демона. Він намагався робити добро, та врешті-решт убив свого творця. Байрон порадив викласти ці жахіття на папері. Через два роки вийшов роман Мері Шеллі "Франкенштейн, або сучасний Прометей".
Винахідник гуми американець Чарльз Ґудієар 17 травня 1837-го отримав свій перший патент. Він використав суміш каучуку й магнезії для виробництва черевиків. Щоб гумова поверхня не ставала м'якою, обробляв її розчином азотної кислоти. Через два роки Ґудієар першим використав процес вулканізації для зміцнення каучуку. У колесах для возів стали використовувати гумові ободи.
2 
1
Коментарі