У столичному арт-просторі Kooperativ триває виставка сучасних художників "100 днів самотності". На ній представлено роботи, створені під час карантину.
Митці розповідають про свої витвори
Ігор ЄФІМОВ, 32 роки, "1000550800":
– Створити серію зі 100 світлин надихнула японська школа фотографії. Такі автори, як Набуйосі Аракі, Дайдо Моріяма, Самахіса Фукасе, Хіроші Суґімото. Відстороненість людей під час карантину, напруга і на противагу цьому – цвіт вишні.
Фотографую людей на вулиці. У мене є студія в центрі Черкас. Під час карантину знімав з її вікна. Перехожі з'являлися так рідко, що на них необхідно було полювати.
Карантинна серія – спроба вловити щось містичне. Деякі фото змазані, неточно сфокусовані. Чорно-білі знімки передають відчуття людей – тривогу, острах підійти до близьких, заговорити на вулиці. Серія більшою мірою про це. Але і про надію, що весна дасть людству знайти вихід.
Робив світлини малими, щоб із глядачем була певна інтимність, закритість, яка характеризує карантин. Хочу, щоб люди підходили ближче, розглядали.
Люся ІВАНОВА, 31 рік, "Етюд дистанції":
– Карантинила вдома в Києві, з собакою, який зробився перепусткою для прогулянок. Ранком і ввечері зустрічала двох собачниць, до них часто приєднувалася третя знайома. Жінки в масках сідали на лавці впритул одна до одної.
Створила дві картини на тему, що мене зачепила. Зобразила літніх жінок – розгублених, які попри все гуртуються разом. Намагаються захиститися від коронавірусу, але не тримають дистанції. Цей образ характеризує весну 2020-го.
Антон ЛОГОВ, 36 років, "Київський карантин":
– Роботу присвятив стану, який пережив із родиною вдома. Від пандемії всі думки наближалися до чорного. Ходив пішки в майстерню. Починав малювати з похмурих тонів. Фони на картинах чорні, сірі, темно-зелені – емоційно важкі. Під кінець вийшов до жовто-блакитної гами.
Ольга ФЕДОРОВА, 26 років, My New Horizon:
– До карантину фотографувала урбаністичні й заміські пейзажі. Під час самоізоляції – вирішила відновити пейзаж у вигляді цифрової абстракції. Взяла з минулих робіт по одному сегменту завширшки з піксель. З'єднала понад сотню фрагментів. Роботу важко зрозуміти на перший погляд. Можна тільки вгадати, де верх і низ – небо й земля. Картина працює із глядачем на емоційному рівні.
Віталій ЯНКОВИЙ, 30 років, "Після джентрифікації":
– Зацікавився, як промислові приміщення реагують на зміну виробництва. Думав, що може бути з офісами, коли цифрова економіка зміниться. Створював 3D-ескізи наприкінці 2019-го. Коли почався Covid, офіси масово закривали. Це була можливість втратити все і водночас – почати нове.
Мою роботу присвячено зміні способу життя. Складається з чотирьох картин, зроблених цифровим способом. Зобразив порослі хащами офіси, в яких завелися дикі тварини. Робочі місця втрачають функцію, цінність. Можемо поглянути на них, як антропологи з майбутнього.
1–30 серпня
Виставка "100 днів самотності"
Київ, арт-простір Kooperativ, вул. Січових Стрільців, 23а
2 
1
Коментарі