Коли наш потяг уже наближався до кінцевої, раптом усвідомив: ми створили сучасний госпел

– Це найкращий Жадан за останній мільйон років. Це новий Жадан без усього зайвого та недоречного. Таким його ще ніхто ніколи не бачив, – каже музичний критик Олександр Ковальчук про альбом "Семафори". Третій спільний проєкт письменника й музиканта Сергія Жадана та композитора Юрія Гуржи вийшов у грудні 2024 року. Присвячений українцям, які втратили дім або змушені були переїхати внаслідок російської агресії.

"Ніхто не загубиться. Всі повернуться" – слова з пісні "Пересадка" є одним із гасел альбому. За словами авторів, "Семафори" – це 13 історій про людей, зірваних із місця та змушених будувати нове життя. Дорога тут – не лише вимушений шлях порятунку, а й можливість повернення. Ключові образи лірики – подорож, пересадка, вокзали, потяги, семафори, причали, порти.

 

Основною характеристикою автори називають багатоголосся. До запису залучили понад 30 виконавців віком від 8 до 50 років, зокрема два хори. Платівку записували в Харкові, Тернополі та Берліні. Презентують на концертах у Харкові 1 лютого та в Києві 4 лютого.

Про музичну складову альбому розповідає Юрій Гуржи

"Семафори" – це жива музика: барабани, гітари, електро­орган, що пульсує, елегантний струнний квартет і екстатичні хори. Це пісні надії та віри. Про сьогодення і про вічне. У них є і радість, і біль, які неможливі одне без одного. "Семафори" – насамперед про дорогу, подорож, дім і його втрату, а також про віру. В альбомі багато потягів. Він дуже, можна сказати, залізничний.

Ми із Сергієм Жаданом – не гурт у традиційному розумінні. У нас немає постійних гастролей чи репетицій, не маємо щотижня виконувати наживо хіти зі своєї дискографії. Кожен наш альбом – завжди окремий виклик, експеримент і концептуальна робота, в якій намагаємося знайти щось нове і для себе, і для слухача.

Щоразу, коли починаємо працювати над новим матеріалом, щиро захоплюємося якоюсь ідеєю, і вона нас надихає. Наш дует звучить так, як не звучить жоден інший музичний проєкт, яких у нас обох достатньо. Щось особливе народжується тільки в цій співпраці, мабуть.

Кожен наш із Сергієм альбом не був схожий на попередній. Цього разу тексти писав сам Жадан. І музика, що органічно пасувала до перших двох платівок, здавалася вже неактуальною, не резонувала.

Над музикою першого спільного альбому "Фокстроти" 2021 року на тексти поетів 1920-х я працював переважно сам. Лише на завершальному етапі долучився мультиінструменталіст Євген Манко, який записав саксофон для двох треків. SkovoroDance 2023-го на слова Григорія Сковороди був у цьому сенсі протилежністю. Для нього записали понад 30 музикантів, але основну частину роботи зробили вдвох із мультиінструменталістом Лесиком Омодадою. Він у своїй студії Shpytal Records у Тернополі, я – вдома в Берліні. Ми створили основу – барабани, бас, гітари, клавішні. Коли фундамент нашого СковороДому вже був готовий, до нього почали приєднуватися інші артисти. Вони додавали свої елементи, прикрашали та наповнювали звучання. Це був масштабний процес.

"Семафори" записували зовсім інакше. Тут усе максимально живе. Уся інструментальна частина гралася разом, в одному місці, в Тернополі. У нас був маленький, але міцний склад музикантів. Хімія, що виникає між виконавцями, коли вони працюють в одному просторі, не порівнянна ні з чим. Вона народжується тут і зараз, її неможливо відтворити, працюючи дистанційно. У цьому сенсі "Семафори" ближчі до того, як музику створювали раніше, до появи технології багатоканального запису.

Робити "Семафори" ми із Сергієм вирішили після останнього концерту з програмою SkovoroDance в жовтні 2023-го. Попри те, що на рахунку нашого тандема були вже два повноцінні альбоми, процес створення третього був ані швидкий, ані ­легкий. Тривав рік.

Коли тільки починали міркувати, як мали би звучати "Семафори", як можливий референс згадували останні твори Ніка Кейва. Однак потім я прочитав перші драфти Сергія і відчув, як стрілка мого музичного компаса показала на 1960-ті. З одного боку, це було зовсім не те, про що ми домовлялися, але з іншого – не можна не довіряти інтуїції. Після перших демо стало зрозуміло: ці пісні потребують саме такого звуку.

Ключовим став той момент, коли отримав від Сергія текст "Чому ти їх так довго терпів". Прочитав його з екрана телефона, й у голові одразу заграла мелодія. Зазвичай у такі моменти не думаєш про деталі. Жанр, інструментальний склад – усе це відходить на другий план. Важливе було лише одне – якомога швидше записати те, що виникло в уяві.

Я ще не відійшов достатньо далеко від нашого творчого процесу, щоб дивитися на нього збоку, тому складно виділити улюблені композиції. Усі мені однаково дорогі. Пам'ятаю, як кожна з них народжувалася.

Є треки, які запам'яталися особливо. Наприклад, "Місто, в якому я народився". Це єдиний текст в альбомі, який Сергій написав як вірш, не як пісню. Спочатку на демо я його заспівав, потім ми разом пробували це зробити вже в харківській студії, але щось не виходило. Музика була готова і звучала чудово, але голос ніяк не вкладався в загальну картину. Тоді виникла ідея відмовитися від співу й начитати текст – і все раптом стало на свої місця. Пісня склалася і тепер нагадує мені альбоми Сержа Генсбура початку 1970-х.

Загалом в альбомі відкриваємо для себе нову музичну територію, де панують електрооргани, натхнені саундтреками Енніо Морріконе, Сержа Генсбура і Жана-Клода Ваньє кінця 1960-х, а також гітари, що нагадують своїм звучанням ранній рок-н-рол і серф. На "Семафорах" зустрічаються госпел, рокабілі й навіть соул. Думаю, це органічний процес – впливає те, що слухаєш і що вражає. Щоб почути, як усе це поєднується, пропоную послухати платівку.

Коли наш потяг уже наближався до кінцевої, раптом усвідомив: ми створили сучасний госпел – електричний, еклектичний, пронизливий, відчайдушний. "Семафори" – це саундтрек до ще не знятого роудмуві про сучасних Одіссеїв та Одіссейок у стилі нового українського госпелу. Герої наших пісень багато подорожують, але завжди повертаються.

Для нас "Семафори" – спроба витворити музичний простір, наповнений голосами людей, що потребують підтримки та розуміння. Це насправді альбом духовної музики. Якщо уявити церкву, яку заснували скептичні люди, там лунала би така музика.

Головний герой альбому – людина, яка має ключі від дверей, про існування яких мало хто здогадується. Час від часу виводить крізь ці двері тих, хто заблукав. Іноді випускає назад тих, кому тут незатишно.

Хор в альбомі створює ефект вагомості та незворотності багатьох очевидних речей. Це багатоголосся доволі точно передає нашу сьогоднішню мову, коли будь-яка розмова нагадує передусім акапельний спів. Водночас хор – це про єднання, вибрану спільнотою інтонацію, ноту, яка тримає всіх разом.

Безперечно, цей альбом – нагадування про те, що кожною дорогою можна не лише піти, але й повернутися. Дороги створили, щоб нагадувати нам про умовність простору та важливість пам'яті. Семафори теж про це.

Центральним є образ перевізника. Це люди, які дають нам надію, подають руку, витягують із біди, виводять із темряви та формують наші маршрути. Дорога – те, що нас поєднує. І так само можливість повернення", –

Сергій Жадан, автор текстів пісень і вокаліст альбому "Семафори"

×