- Ми тут прибираємо. Скільки сміття звідси винесли! Он там шприци лежать. То наркоманам можна колотися, а кізочок нам попасти не можна? - обурюється 8 травня по обіді жінка років 70.
Пасе кіз на старому єврейському цвинтарі на розі бул. Шевченка і вул. Пролетарської в Черкасах.
- Іди звідси, бо оно палка лежить, то получиш, - каже її сусідка.
Тикає дулю, сідає на розкладний стілець і закриває обличчя хусткою.
Кладовище заснувала єврейська громада міста наприкінці IVIII ст. Тоді в Черкасах було приблизно півтори тисячі євреїв із 10 тисяч загального населення. Раніше цвинтар сягав від теперішнього бул. Шевченка до схилів над Дніпром. За переказами, німці під час Другої світової війни використовували пам'ятники з кладовища, щоб намостити шлях до Дніпра.
Закрили цвинтар на початку 1960-х через заповненість. Частину забудували приватними будинками. До наших днів збереглася найновіша ділянка кладовище, розміром з футбольне поле.
Більшість надгробних плит напівзруйновані. Написи та епітафії на них переважно російською, подекуди продубльовані івритом. На деяких плитах викарбувані зірки Давида. Декілька пам'ятників мають вигляд стовбура дерева з обрізаним гіллям. Такі ставили на могилі людини, зі смертю якої обривався рід.
1989 року на території цвинтаря встановили пам'ятний знак жертвам політичних репресій. Це обеліск заввишки 1,9 м із написом "Жертвам репресій 30-х, 40-х і на початку 50 років".
2 
1
Коментарі