За нинішнього регламенту відбір на Євро-2020 команді України легше виграти, ніж програти. При всіх проблемах українці зобов'язані перемагати Люксембург, Литву та Сербію. Перших двох – через вищий рівень наших футболістів, а Сербію через те, що вона підтримує Росію. Можна, звісно, перемогти і португальців – удачу ніхто не скасовував. І досвід є – сенсаційний виграш України в Португалії восени 1996 року в Києві.
Та як на мене, все вирішуватимуть матчі не з Португалією, а з Люксембургом та іншими командами нашої групи. Ключ до успіху у відборі – перемоги над усіма, хто "нижче". Саме на це мали налаштовувати українців разом із приліпленим до них сивочолим бразильцем тренери національної команди. Подібне завдання цілком до снаги новому поколінню українських футболістів, яке гучно стукає у двері команди. Разом із досвідченими партнерами із цієї молоді реально створити команду, за яку не буде соромно.
Щодо першої гри з Португалією, то ця команда навряд чи сильніша за "Челсі", з яким щойно грали динамівські "збірники". Саме навколо них варто було будувати дії команди, аби зіграти в Лісабоні на належному рівні й отримати впевненість у власних силах. Якщо простіше – з Португалією наші гратимуть за престиж, а ось із Люксембургом – за конкретні турнірні пункти, без яких той престиж нам буде ні до чого.
І останнє. Хочеться, аби "квота вихованців "Шахтаря" в національній команді, за якою їх у складі має бути не менш як половина і про яку так багато говорять київські вболівальники, виявилася вигадкою. Бо я думаю, що Андрій Шевченко собі не ворог
3 
1
Коментарі