— Багато років продаю ялинки, то розбираюся. Головне — гілочки мають гнутися добре й мати м'які колючки. Біля мене недалеко лісок є, то вони там самосієм ростуть. Кілька маленьких деревець у день беру із собою на базар, коли яблука везу продавати — це ж сезонний товар. Є люди, що зразу звертають увагу на свіжу ялинку, а є ті, хто шукають пишнішу чи вищу, — розповідає Сергій із селища Стрижанка Вінницького району. Прізвище відмовляється називати.
Ялинка повинна мати масну блискучу поверхню — від смол. Але без плям грибка і цвілі. Бо ті швидко розвиваються, коли ялинки довго лежать складені. Довше стоятимуть дерева із товстішими стовбурами — мають більший запас поживних речовин.
Штучні ялинки роблять із пластику, щільної плівки або волосіння. Найякісніші — із плівки, мають міцний каркас із дроту і гнучкі голочки.
— Запах — єдиний мінус штучної ялинки, — вважає продавець будівельного супермаркету 24-річний Іван Ковбасюк. — Вона не пахне, як жива. Ще гірше, коли смердить. Буває й таке. Тому дерево обов'язково треба розпакувати й понюхати. Найменший сморід у теплій кімнаті може посилитися. Тоді буде не до свята. Штучні ялинки треба перевірити на ламкість — позгинати. Зараз є кустарні виробники, що роблять їх із пластикових пляшок та інших відходів. Такі ялинки — крихкі й пожежонебезпечні.
2 
1
Коментарі