Коли п"ять років тому водогін у квартирі знову почав пропускати цівку води, дружина ультимативно заявила: "Далі так жити не можна!" І справді, жеківський сантехнік уже дев"ять разів накладав хомут на свищ у трубі! Проблему треба було вирішувати кардинально.
Почав перебирати варіанти. В Україні в середині 90-х років з"явилася альтернатива громіздким і складним при збиранні металевим трубам (сантехніки називають їх "чорними"). Та щоб придбати для помешкання набір труб і фітингів з міді, мені довелося б гарувати півтора місяці! Плюс монтаж. Словом, надмірні розкоші. Набагато дешевші гнучкі металопластикові труби. Щоб закупити їх для усієї квартири, треба викласти приблизно 500 грн. Однак за встановлення спеціаліст-сантехнік запросить значно більше. І знов — витрати завеликі.
Втім, у будівельних супермаркетах і на ринках можна знайти ще один варіант — пластикові труби. Їх виготовляють з полівінілхлориду, хлор-полівінілхлориду, поліетилену. Виглядають вони, як прути — гнучкі й легкі. А ріжуться кухонним ножем. Деталі до цих труб — муфти, коліна, трійники, втулки — коштують у 3—10 разів дешевше від причандалля до "металопластику". І, як запевняють продавці, їх легко змонтувати власноруч.
Вибрали американські труби "USMetrix", які з"єднуються клеєм
Купувати гарні речі задешево — приємно. Та "купитися" на неякісну дешевизну не хотілося. Проте часу на роздуми не було: латана-перелатана система водопостачання квартири от-от могла вийти з ладу, щедро заливши сусідів. Тож, щойно отримавши зарплату, подалися з дружиною по новий водогін. Вирішили, що краще купувати в магазині, навіть якщо і дорожче. Принаймні там дають не лише чек, а й гарантію. Раптом щось — можна висунути претензії.
Вибрали американські труби "USMetrix", які з"єднуються хімічним способом — з допомогою спеціального клею.
— Вам доводилося щось збирати, ремонтувати? — поцікавився продавець.
Пригадалось, що в дитинстві полюбляв ігровий конструктор.
— І цього досить, — запевнив той. — Головне — добре змащувати деталі клеєм і, з"єднавши, не рухати 40 хвилин.
Я повірив у власні сили. За труби, деталі, краники, очищувач та клей виклав 215 грн. Пара лічильників на воду коштувала 182 грн.
Я пригадав, що в дитинстві полюбляв ігровий конструктор.
— Цього досить, — запевнив продавець.
На сімейній раді операцію "Труба" вирішили розпочати наступної суботи. Щоправда, повністю уникнути "сервісу" жеківського сантехніка Славіка не вдалося: треба було перекрити воду в стояку, видалити старі труби й зробити врізку. Домовилися, що за цю роботу та ще за встановлення лічильників води Славік візьме 140 грн. Свою справу він закінчив за три години.
Далі починалася "творчість". Порізали труби і склали систему "по сухому". Задовольнившись побаченим, взялися склеювати. Дружина обробляла кінці труб очищувачем. Я змащував деталі клеєм і нанизував їх одну на другу. Зібравши за дві години ціле сплетіння з чистеньких білих "ковбасок", ми гордо поглядали на творіння своїх рук і підраховували заощаджені кошти. Виходило десь 350—400 грн.
Нові труби безвідмовно працюють уже шостий рік. Сусіди з нижніх поверхів, переконавшись, що пластику можна довіряти, й собі зважилися встановити новинки. Поки що потопів у нас не було.
2 
1
Коментарі
1