Андрій народився у Києві. У 2004 році закінчив університет Карпенка-Карого. Два роки працює у фірмі "Чоловік напрокат". Офіс знаходиться на столичній Троєщині. Одружений. Має двоє доньок.
Про зустріч домовляємось на 17.00 біля столичного ресторану "Тургенєф" на Львівській пл. Він передзвонює, просить вибачення, бо стоїть у заторі біля Софійського собору задві зупинки звідси.
"Тисячу ізвінєній. Я лечу до вас на крилах. Зараз машину припаркую і прибіжу пішки".
Запізнюється на півгодини. На вулиці +3, вітряно. Чекаю біля входу.
"Чому ви не заходите. Я замовив столик на двох", - відчиняє переді мною двері, пропускає уперед.
"Каблучку не ношу. Дружині кажу, що у мене палець від кольца набрякає. Коли Віта дуже ображається, одягаю, але перед роботою ховаю у кишеню, - зізнається Андрій. - У нас більшість чоловіків з акторською кар'єрою. Є один хлопець з КПІ. Його часто замовляють старші дамочки, бо молодий, світловолосий, має голубі очі. У нього обличчя, як в дитини — безвинне. Ми його прозвали кіндером".
Знає англійську, трохи розуміє німецьку і французьку. Найчастіше доводиться з клієнтками розмовляти російською.
"Беруть замість батька сходити з дітьми у цирк або зоопарк. Жінки запрошують супроводжувати їх під час концертів і на корпоративи. Раз замовила на півдня одна багата холостячка. Приїждажаємо у Конча-Заспу до неї на дачу, а там мій друг Діма з дружиною. Сім років тому у мене на весіллі гуляли. Виду не подали, що ми знайомі. Коли вийшли на перекур, Діма тільки спитав: ти зраджуєш Віті, чи ви вже розлучилися. Я перевів тему. Знав, що його жінка моїй все розкаже. Приїхав додому і сказав, що їздив начальницю вітати з Днем народження".
Часто замовляють, щоб з квітами під офіс прийшов.
"Торік з дружиною мало не розвелися. З 31 грудня по 2 січня я дома не з'являвся. За три дні заробив тисячу доларів. Коли з клієнткою, з дружиною не говорю, щоб нічого не запідозрила. Вона думає, що я працюю топ-менеджером. На Подолі з клієнтками не зустрічаюся, бо там дружина працює бухгалтеркою у приватній фірмі".
Продовження читайте у журналі "Країна" № 116 за 5 квітня.
3 
1
Коментарі