— Знаєш, Нінок, вистава щось не дуже мені сподобалася, нуднуватенько, — казав режисер Леонід Гайдай дружині Ніні Гребєшковій на початку 1970-х.
Він у театрі подивився п'єсу Михайла Булгакова "Іван Васильович".
— Ну так зроби, як хочеш, — відповіла дружина.
Гайдай уже зняв комедії "Пес Барбос і незвичайний крос", "Самогонники", "Операція И та інші пригоди Шурика", "Кавказька полонянка", "12 стільців" і саме шукав літературний матеріал для нової комедії. Заходився писати сценарій. У співавтори запросив драматурга Владлена Бахнова. Твір, написаний Булгаковим 1936-го, про те, як два шахраї і ледарі Милославський та Бунша потрапляють у минуле на машині часу, де легко і безшабашно правлять державою, переробили. Багато моментів згладили, перенесли героїв у 1970-ті, викинули антирадянські фрази: у п'єсі є вислів про те, що інженер збирається летіти від радянської влади. Гайдай зробив сценарій ідеологічно витриманим і вигадав, що дія відбувається уві сні головного героя.
Гайдай мав неабияку популярність, а "Мосфільм" настільки був зацікавлений у новій комедії, що сценарій затвердили. Хоч заздрісники казали: вдова Булгакова Олена, дізнавшись про понівечену п'єсу, була вражена і невдоволена. До виходу фільму на екрани вона не дожила.
Акторів режисер знімав своїх, бо з новими важко сходився. Любимчиків він запрошував із фільму у фільм. Відкрив для кінематографу Юрія Нікуліна і розраховував, що той зніметься й у фільмі "Іван Васильович змінює професію". Крім того, на думку Гайдая, Нікулін був схожий на Івана Грозного, кістяк якого в ті часи знайшли антропологи і портрет якого зуміли відтворити.
— Льоню, ну ти що? — вигукнув Нікулін, прочитавши сценарій. — Це ж фільм на полицю — його не пропустить цензура і не побачать глядачі. Категорично — ні. І тобі не раджу.
— Гарантую, що картина на полиці не лежатиме, — відповів Гайдай.
На роль царя і його двійника Бунші пробувалися Євген Лебедєв, Євген Євстигнєєв, Юрій Яковлєв. В останнього під час проб із-під шапки постійно вибивалася пасмо волосся. Актор врешті-решт відрізав його.
— Хай, якби тільки взяли!
І його взяли.
— Переді мною стояло завдання зіграти зовні схожих, але різних внутрішньо людей, — згадував Яковлєв згодом. — Гайдай продумував кожну дрібницю: як мені сісти, встати, схилити голову. З його реакції здогадатися, добре ти зіграв чи погано, було неможливо. Він носив "залізну маску". Міг сказати: "Усе нормально" — більшої похвали не почуєш зроду. А щоб він засміявся хоч коли-небудь, цього не пам'ятає ніхто. Зате добре знав, у якому місці реготатимуть глядачі. Ніколи не помилявся.
На роль інженера Тимофєєва режисер узяв улюбленого всіма Шурика з попередніх комедій — актора Олександра Дем'яненка. Той подорослішав, одружився. На екрані Шурикову дружину Зіночку мала втілити його партнерка з "Операції "И" Наталія Селезньова.
— Я дуже нервувала, бо дізналася, що пробується Наталія Гундарєва, — розповідає Селезньова. — А коли мені подзвонили і сказали, що Зіночку гратиму я, та ще й отримуватиму 150 карбованців на місяць, була на сьомому небі. Знімалася я в перуці, у той час була така мода — всі актриси так знімалися.
Управдомшу Уляну Андріївну — дружину Бунші — зіграла Наталія Крачковська. Минуло кілька знімальних днів, як вона злягла на місяць через запалення легень. Схудла і була рада цьому. Однак на екрані було помітно різницю у вазі.
— Так, — сказав Гайдай, — уранці ти їси манну кашу, в яку додаєш пару сирих яєць! І побільше макаронів!
Актриса погладшала.
Сцену: "И тебя вылечат. И тебя тоже вылечат. И меня вылечат!" згадує із жахом.
— Звичайно, наголо мене не стригли, але на довбешку одягли дві перуки. Важко було працювати, тому що на купальну шапочку 10-річної дитини нашивали бобрик. А потім я надягала руду звичайну перуку. Усе це врізалося в шкіру, обличчя починало набрякати. Ридала.
За сценарієм Крачковська мала перелізти з одного балкона на інший, коли знімали епізод, де вона помітила царя і переплутала його з чоловіком. Актриса боялася висоти і відмовилася від трюку. Гайдай збрехав їй: мовляв, внизу буде люлька з людьми, які підстрахують. Проте її не було — режисер сподівався, що актриса не подивиться вниз. Та вона зиркнула, перелазячи через поруччя. Злякавшись, розтулила пальці. Трагедії не сталося завдяки швидкій реакції оператора — він ухопив Наталю за одяг.
На роль пройдисвіта Жоржа Милославського режисер затвердив Леоніда Куравльова, відмовив Андрієві Миронову і В'єчеславу Невинному. Його фраза: "Граждане! Храните деньги в сберегательной кассе" була прописана в сценарії, але її продовження — "…если, конечно, они у вас есть", — імпровізація актора. Гайдай любив імпровізації — охоче вставляв їх у фільм. Він придумав, щоб Грозний сів на магнітофон і ввімкнулася пісня Висоцького. А репліку "Так и тянет устроить скандал", сказану Зіночкою Шурикові, говорила Ніна Гребєшкова Гайдаю.
Зйомки фільму розпочалися у Ростові, де працювали над сценами із життя Московського царства XVI ст. Зокрема, проїзд кінноти Івана Грозного. У ній допущено історичний ляп: військо царя складається з безбородих і безвусих стрільців, насправді ж у часи Івана Грозного простолюдинам забороняли голитися. Те ж стосується і слуг у царських палатах — вони надто підстрижені й поголені. Дяк Феофан, якого грає Савелій Крамаров, простягає на підпис "царю" — Іванові Васильовичу Бунші — указ, а той, повагавшись, усе-таки підписує його. Однак у Московії традиція забороняла "царственним особам" користуватися пером і чорнилом — цар лише прикладав печатку.
Директор картини підрахував, що для зйомок застіль муляжі обійдуться дорожче, ніж продукти. Тож їжу закупили справжню. Але сцену відзняти не встигли — хтось покрав готові страви й довелося накривати столи заново. З "ікрою заморською баклажанною" також стався історичний конфуз: її до Московії завезли з Персії через 100 років після Івана Грозного. А на столі стояла кабачкова.
Коли фільм "Іван Васильович змінює професію" був зданий генеральній дирекції "Мосфільму", там порадили скоротити деякі сцени, бо стрічка нібито задовга. Викинули погоню міліції за Милославським, епізод, де цар смажить котлети на кухні. Замінили деякі фрази. Так, в епізоді прийому послів Бунша вигукував: "Мир і дружба", а в остаточному варіанті він вимовляє: "Гітлер капут!". В епізоді із трапезою той же Бунша запитував: "За чий рахунок цей банкет?". На що Куравльов відповідав: "Народу, ваша величносте". У підсумку вийшло: "У будь-якому разі, не за наш".
Стрічка вийшла на екрани 21 вересня 1973 року. У прокаті її переглянули 60 млн глядачів, проте не здобула жодної премії на жодному із фестивалів, де її представляли. Якось Крачковська запитала Гайдая:
— Чому так?
— Наш час поки що не настав, — відповів режисер.
8 дружин мав московський цар Іван Грозний. Перші дві — Анастасія Романова й черкеська князівна Марія Темрюківна — раптово померли. Марфа Василівна Собакіна, яка виступає у стрічці "Іван Васильович змінює професію", була третьою дружиною царя. Насправді вона померла за два тижні після весілля. Раптово захворіла. Імовірно, її отруїли. Іван Грозний клявся, що навіть не мав із нею шлюбних стосунків через нездоров'я молодої — це не відповідає образу цариці у фільмі. Четверта дружина — Анна Колтовська — насильно пострижена в черниці, не проживши й року у шлюбі. П'ята — Марія Долгорукова — померла з невідомих причин. Є свідчення, що її втопили після першої шлюбної ночі з Іваном. Шоста — Анна Васильчикова — насильно пострижена в черниці, і невдовзі страчена. Сьому — Василису Мелентіївну — теж насильно постригли в черниці. Восьма — Марія Нага — пережила Івана. Закінчила життя як черниця Марфа.
4 
1
Коментарі
1