— Голодомор 1932–1933 років в Україні — це геноцид, який заперечувався Заходом. Це була перша масштабна операція, в якій Радянський Союз застосував методи великої брехні. Їх започаткував Адольф Гітлер для здійснення впливу на громадську думку за кордоном. Якщо обман досить великий, якщо він колосальний, ніхто не повірить, що правду можна було так безсоромно спотворити, — каже фінська письменниця 42-річна Софі Оксанен у своїй промові під час церемонії нагородження переможців Літературної премії Європейського Союзу в Брюсселі.
Тоді інформаційна кампанія спрацювала. Світ не вірив у смерть українців від голоду.
— Це працює досі. Бо досі можна почути розмови про так звану полеміку щодо Голодомору, — вважає письменниця. — Росія продовжує чинити тиск на інші країни, коли йдеться про Голодомор. Вона не хоче, щоби Голодомор визнавали геноцидом. Для розуміння поточної політики Росії ми повинні вивчати українську історію та Голодомор. Те, як Росія використовує газ в якості зброї, не є чимось новим. Енергетичні ресурси України просто зайняли місце, яке колись займало її недороге зерно. Йосип Сталін наразі з ентузіазмом реабілітований у Росії. Він хотів тоді використовувати українське збіжжя як політичну зброю. Це дало йому право голосу на Заході, а також необхідну валюту, щоби придбати техніку для радянської промисловості. Інакше домогтися виконання його надмірного п'ятирічного плану було б неможливо. Отже, в Україні було зерно, і його було багато, але українцям не дозволяли користуватися врожаєм зернових.
Голодування українців — це спосіб змусити селян, які виступали проти колективізації, підкоритися. Також варто пам'ятати, що українською мовою здебільшого спілкувалися у сільській місцевості, й тому саме україномовні люди піддавалися найбільшому покаранню під час голоду та колективізації. Голодомор мав на меті зруйнувати українську національну ідентичність. Голод був зброєю, яка не тільки виснажувала людські тіла. Це була зброя, яка розповсюджувалася, щоби зморити мову та культуру. Порядок денний був таким самим, як і у випадку депортацій: національний стрижень був зламаний, опір розбитий, дух зломлений, оскільки людей заохочували зраджувати один одного за шматок хліба. Геноцид — це не лише фізичне знищення народу, але й культури та нації. Радянізація України, досягнута через навмисний голод та політичні переслідування, тривала і після Голодомору. Українську мову дискримінували, історію України не викладали, факт Голодомору взагалі замовчували. Це стало таємною, усною спадщиною.
3 
1
Коментарі