"А что такое зупа? А кто такой банош? Андрухович закликав україномовних частіше їздити на Донбас

Письменник Юрій Андрухович обурений тим, що на Західній Україні усе частіше звучить російська мова.

"Женщина, почем вот эти ваши афины?" – "Афіни у Греції, в мене афини". "А ваши рыжики?" – "То не рижики, пані, то лисички". "А что такое зупа?" "А кто такой банош?". "Молодой человек, замените первое, я не с теми грибами хотела". "Официант, неси скорее мясо – водка греется!" "Да, привет. Я в этой, как ее… Я в Ворохте. Как это какая область? Ты шо, не знаешь? Закарпатская!", - пише він на "Збручі".

Російською розмовляють у Карпатах, на Волині, у центрі Львова.

"У Франику російська запанувала на моїй улюбленій Липовій алеї, нині Шевченка. Проваджені навіґацією, гості міста неперервним потоком пензлюють нею до парку й озера. Я безпомилково впізнаю їх не лише за наплечниками. Звичка фоткатися на тлі новобудов, що їх вони приймають за видатні пам'ятки архітектури, значно промовистіша від будь-якого наплечника. "Смотри, какая церковь прикольная!" – захоплюються вони імпозантною віллою. Втім, це не єдина версія: котрогось разу про ті ж таки вілли, які в нас на початку парку, довелося почути, що вони "польские дачи", - згадує Андрухович.

І в цьому випадку туризму не вдається впоратись із функцією обміну знаннями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Соціолог розповіла, як змусити людей розмовляти українською

"До того ж останнім часом дедалі важче відрізнити "кондовую вату" від "русскоязычных патриотов Украины" – позаяк другі вже не так масово вдягають футболки з величезними тризубами, а перші також воліють залишати вдома футболки з Путіном. Усе ж інше, крім футболок, у них фактично збігається. Тим-то й не відрізнити", - пише Андрухович.

Західним українцям слід частіше приїжджати на Схід і розмовляти там українською.

"Й от я заплющую очі й починаю це бачити. Натовпи галасливих львовогаличан на підступах до харківського Держпрому або у заповідних лісах Слобожанської Швейцарії. Селфі з ракетою на дніпровському "Південмаші". Ефектне групове фото з Дніпрогесом. Колективні походи по хребтах відвалів у Кривому Розі. Масові зависання в наймодніших чебуречних Маріуполя з обов'язковим і ритуальним виконанням "Там під львівським замком" у фіналі застілля. Для прихильників екстреми – розважально-спортивні стрільби в районі Авдіївки та Станиці Луганської. А також безліч інших захопливих і звабливих пропозицій – країна ж велика і чого в ній лише немає.

І хоч куди поїдь чи зайди – всюди ці тьми західняків і все звучить українською. В Марганці й Нікополі, Краматорську та Миколаєві, у П'ятихатках, Гуляйполі й навіть у Горішніх Плавнях – усюди це галицько-волинське україномовне нашестя! І нема на них ради, бо ж усі вони при грубих грошах, якими сиплять на всі боки по ресторанно-готельних закладах, аж тамтешньому персоналові з покоївками, кухарями, конюхами й таксистами включно доводиться терміново хапатися за підручники й опановувати значення непростих слів "ґудзик", "ґанок" і "ґирлиґа". А також, зрозуміла річ, "афини" й "банош"", - уявляє письменник.

×