вівторок, 13 серпня 2019 13:41

Автор першого пам'ятника Тарасу Шевченку заробляв на життя плетінням кошиків
7

Каленик Терещенко
Фото: Надане Ольгою Осипенко
Батьківська хата Каленика Терещенка
Погруддя Шевченка в школі села Моринці Звенигородського району
Каленик Терещенко з дружиною Марією
Погруддя Шевченка в місті Городище

У багатодітній сім'ї відставного солдата і селянки в селі Попівці – тепер Звернигородський район на Черкащині, 13 серпня 1879-го народився Калень Терещенко - автор першого пам'ятника Тарасу Шевченку, встановленому на Чернечій горі біля Канева.

Якось діти гралися на вулиці та найстарша з сестер Горпина взяла його на спину. Побігла наввипередки з іншими навколо жорнового каменю. Перечепилася й упала. Каленик вдарився об камінь і пошкодив перенісся. Сестра, боячись кари, батькам не призналася. Але рана залишилась.

У 5 років Калень осиротів, помер тато. І саме тоді хлопчик починає цікавитись мистецтвом.

"Наша сім'я вся була здібна до малювання, - зберігся запис спогадів сестри Софії. - Коли я була мала, я теж малювала. Зайшов до нашої хати випадково волосний писар, побачив мої малюнки, які забрав із собою й показав у Звенигородці мировому посереднику Мокову, а той показав на з'їзді посередників, поміж яких був граф Муравйов. Муравйов забрав малюнки, показав у Петербурзі, там сказали, що ніби я дуже здібна. Коли їхала жінка Муравйова до Петербурга, то взяла й мене з собою. Вона передала мене до Шувалової, яка допомагала на початку мені, а пізніше я малювала картини в музеї й одержувала гроші. Я знала, що брат Каленик більш здібний за мене, тому я поклопотала, і його прийняли до художньої школи учитися безоплатно й видали йому стипендію, а також обіди. Таким чином він закінчив. Після школи він перейшов до Петербурзької академії мистецтв. Потім працював у скульптурі".

У 1902-1914-х Калень набирався мистецького досвіду в майстерні Беклемішева у Петербурзі. Саме завдяки цьому скульптору оволодів мистецтвом творіння пам'ятників.

Після закінчення Академії викладав ліплення в школі мистецтв. А також працював у монументально-декоративному оформленні палаців Петергофа та Царського села. Створював ліпні прикраси та скульптури для придворного музею в стилі княжої доби Київської Русі, барельєф "Олегові лодії та струги під Цареградом".

Через революцію в Росії повернувся до рідного села.

Викладав малювання, навчав дітей живопису та ліплення у Звенигородській та Гусаківській школах. Оформляв виставки у сільбудах. Разом із сестрою Софією та братом Нифонтом заснував 1920-го художню школу імені Тараса Шевченка. Допомагав сестрі у створенні краєзнавчого музею в Звенигородці.

Каленик Терещенко одним із перших скульпторів, який увічнив Тараса у пам'ятниках. З легкої руки скромного майстра із Звенигородки започатковано й "класичний образ" народного поета: у шапці та кожусі.

Першу робочу модель він виліпив із глини. Далі змайстрував модель із дерева. Робітники ливарного цеху Городищенського цукрозаводу на власний ризик виконали всі необхідні роботи і 1923-го стали творцями одного з перших вітчизняних пам'ятників Шевченку.

В неділю 1 липня 1923-го за присутності 15 тис. жителів Канева, довколішніх сіл і гостей із інших куточків України пам'ятник урочисто відкрили. Це погруддя простояло на могилі 16 років. Потім його замінили величним пам'ятником Матвія Манізера, що стоїть на Чернечій горі й понині.

Калень Мефодійович першим погруддям був невдоволений і зробив ще одну модель — із дерева. Її заховали на горище ливарного цеху цукрозаводу, згодом розшукали і почали відливати за нею чавунні пам'ятники.

Автор: Надане Ольгою Осипенко
  Каленик Терещенко з дружиною Марією
Каленик Терещенко з дружиною Марією

Робота Каленя Терещенка була ще у селі Шевченковому та місті Шпола. Вони не збереглись. Досі стоїть лише створене за зразком Терещенкових пам'ятників погруддя у Млієві. Окремі бездумно знищені як "застарілі", інші стали музейними експонатами або, як у Моринцях, прикрашають один із куточків школи.

За радянських часів про майстра забули. Вважали причетним до колишнього "царського режиму", бо навчався і майже 15 років прожив у Петербурзі.

Мав ваду в мові. Говорив невиразно, у ніс – через дитячу травму. Через це не міг влаштувати особисте життя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Арештували за виконання "Ще не вмерла Україна"

"Дядько замолоду був зовні красивий, та вади в мові він дуже соромився, - згадувала небога Антоніна – донька старшого брата Нифонта. - Не наважувався замолоду одружитися. Дівчатам, які подобалися йому, він не освідчувався. Та не пропонував руки і серця. А тих, що самі набивалися, він не любив. І не хотів зв'язувати своє життя з ними.

Працював він перед Звенигородкою в Почапинцях завклубом при цукроварні. Поламав ногу й попав до лікарні. Марія Володимирівна була в цій лікарні санітаркою. Доглядала його й сама женила на собі. Були вони дуже різні по натурі та й по культурі. Дядьо був делікатною, м'якосердною, чутливою людиною. А Марія Володимирівна мала нахил до спекуляції та дуже любила цю справу. Щоправда, вона була хорошою господинею, а дядькові обридло поневірятися голодному й брудному. Вже став старий і хотілося більше спокійного життя.

Він виконував усі примхи дядини, аби "лихо тихо". Добувати гроші в дядини була основна мета до самої смерті. Вона хворіла на шизофренію, манію переслідування. Була дуже забобонна, любила лікуватись зіллям і нашіптуванням і не вірила лікарям. Дядю від сліпоти лікувала пилком із квітучого жита. Через що він зовсім осліп".

Знали його як "сліпого діда", що плів із лози кошики.

Помер скульптор 3 червня 1969-го. Поховала його дружина поруч із могилою сестри Софії Терещенко у Звенигородці.

16 лютого 1813-го в містечку Городище на Черкащині народився автор першої української опери "Запорожець за Дунаєм" Семен Гулак-Артемовський.

11-річного Семена батько, священик Покрівської церкви Степан Артемовський, відвіз до Києва до духовного училища, аби дати йому гарну освіту. Зараз у Києві на Набережно-Хрещатинській вулиці, на будинку 31 висить меморіальна дошка, присвячена Семенові Гулаку-Артемовському. Тут він навчався у 1824-1830-х.

Зараз ви читаєте новину «Автор першого пам'ятника Тарасу Шевченку заробляв на життя плетінням кошиків». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути