Стрийський парк та Парк культури є найбільшими та, мабуть, найпривабливішими парками Львова. Щодня їхніми алеями проходять тисячі львів'ян. Пише видання "Фотографії старого Лева".
У давньому Львові про впорядкування кладовищ ніхто ніколи не задумувався. Як наслідок, вони виникали спонтанно у найрізноманітніших місцях. Про санітарні норми тоді ніхто і гадки не мав, за що доводилось часом поплатитись спалахами пошестей, або ж полюбуватись плаваючими по вулицях домовинами, вимитих з могил. Усе це тривало доти, поки імператор Йосиф II, під час свого візиту до Львова не побачив усі ці жахіття і не видав розпорядження впорядкувати цвинтарі по Львову. Внаслідок цього у 1788 році у Львові було облаштовано чотири великих міських кладовища, для кожної з дільниць міста. Одним із таких кладовищ став Стрийський цвинтар.
Локація під кладовище була підібрана не найкращим чином. По-перше, цвинтар розташовувався на пагорбі з глинистим з ґрунтом, котрий ще й був нахилений в сторону міста. Це явно не відповідало санітарним нормам. По-друге, кладовище мало доволі обмежену територію і перспектив куди його розширювати практично й не було. До цього всього усі поховання розміщувались хаотично, а тому у 1823 році, коли цвинтар був уже переповнений, його довелось закрити.
Надати інформацію про імена похованих могли б самі надгробки, проте їх не стало ще в 1879 та 1894 роках в ході облаштування парку та підготовки Крайової виставки відповідно. До речі, надмогильним плитам у 1894 році знайшли доволі "оригінальне" застосування. Саме з них зведено штучні руїни та водонапірну вежу у Стрийському парку.
Новий Стрийський цвинтар було закладено уже на протилежній стороні вулиці Стрийської і в дещо віддаленому від колишнього кладовища місці. Зараз це ділянка в межах Парку культури, на котрій знаходяться залишки колишнього музею ПрикВО.
Відомо, що початково на цьому "новому" кладовищі ховали знову ж таки німців. Проте, ця тенденція втрималась не довго. Зокрема, жертв епідемій міста, котрих у XIX ст. було чимало, хоронили саме на Стрийському кладовищі. Своє останнє пристанище тут знайшли і російські вояки, що повертались з придушення повстання в Угорщині 1848-1849 рр.
Лиш з закриттям у 1875 році Городоцького цвинтаря інтенсивність поховань зросла. Довелося навіть значно розширювати територію кладовища. Воно простягалося на широку територію поміж сучасними вулицями Героїв Майдану, Лижв'ярською та Стрийською.
Проте, відкриття у 1888 році Янівського цвинтаря практично почало кінець Стрийського кладовища. Враховуючи дурну славу серед міщан, та маючи тепер нову альтернативу, міська влада вЛіквідація цвинтаря відбувалася поступово. Частину могил було прибрано у 1937 році в ході розширення вулиці Кадетської (Героїв Майдану). Основну ж масу могил забрали під час облаштування Парку культури на початку 1950-х років.
Остаточно Стрийський цвинтар було знищено під час зведення монументу бойової слави Збройних Сил СРСР у 1970 році. Вирішила закрити цвинтар у 1893 році.
2 
1
Коментарі