У Києві відкриють пам'ятник Олені Телізі.
Про це повідомляє прес-служба Українського інституту національної пам'яті
Відкриття відбудеться 25 лютого о 13.00. На перетині вулиць О. Теліги та Мельникова, територія Бабиного Яру
У церемонії візьмуть участь Віце-прем'єр-міністр України Павло Розенко, Київський міський голова Віталій Кличко, Міністр культури України Євген Нищук та інші.
Пам'ятник освятить духовенство УПЦ КП. Монумент встановлено за підтримки Міністра культури України Євгена Нищука та Київського міського голови Віталія Кличка. Автори скульптурної композиції: Олександра Рубан, Віктор Липовка та Іван Єршов.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: КДБ боровся із пам'яттю про Бабин Яр — документи
Пам'ятник Олені Телізі встановлено на виконання Указу Президента України "Про відзначення 100-річчя від дня народження Олени Теліги" та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 20.02.2015 №144. А також за рішенням Оргкомітету із підготовки та проведення заходів у зв'язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру.
Олена Теліга народилась 21 липня 1906 року в Іллінському під Москвою в інтелігентній, білорусько-українській родині Шовгенівих. 1918 року сім'я Шовгенівих переїздить до Києва. Олена навчається у жіночій гімназії.
1920 року батько і старший брат Олени опиняються в еміграції. Олена з матір'ю та молодшим братом покидають окупований більшовиками Київ 1922-го.
Із липня 1922-го родина Шовгенівих разом проживала у Подєбрадах (Чехословаччина). Тут Олена входить у середовище молодих українських поетів та інтелектуалів. Знайомиться з Леонідом Мосендзом, Євгеном Маланюком, Юрієм Дараганом, Василем Куриленком, Наталією Лівицькою-Холодною, Оксаною Лятуринською, Олегом Штулем.
Із 1923 року навчається на історико-філологічному відділенні Українського педагогічного інституту ім. Драгоманова у Празі. У цей період розпочалася її літературна діяльність. 1926 року Олена виходить заміж за українського емігранта з Кубані, студента Української господарської академії в Подєбрадах Михайла Телігу.
1929 року після смерті матері Олени подружжя переїздить до Варшави. Тут Олена Теліга вчителює і стає постійним автором редагованого Дмитром Донцовим львівського "Вістника". Із 1939-го – у Кракові. Олена цікавиться діяльністю Організації українських націоналістів ще у Варшаві, а в Кракові вступає до ОУН(м), працює в культурній референтурі, якою керував Олег Ольжич. Готує тексти листівок та відозв, які надсилаються до України.
1941-го у складі похідної групи ОУН разом із Уласом Самчуком вирушає до окупованої нацистами України. Кінцева зупинка – Київ. Тут вона очолює Спілку письменників та редагує літературно-мистецький додаток до газети "Українське слово" – журнал "Літаври".
Точна дата розстрілу Олени Теліги у Бабиному Яру невідома. Її соратник О. Штуль-Жданович вважав, що вона загинула 13 лютого, за іншими даними це сталося 21 лютого. Саме 21 лютого із 1992 року є днем вшанування пам'яті Олени Теліги у Бабиному Яру українською громадськістю.
Твори Олени Теліги окремими збірками були надруковані після її смерті: "Душа на сторожі" (1946), "Прапори духа" (1947), "О.Теліга: Збірник" (1977), "Полум'яні вежі" (1977).
2 
1
Коментарі
1