27 березня 1968 року загинув перший космонавт планети Юрій Гагарін. Офіційна версія трагедії була опублікована вже наступного дня: аварія сталася під час тренувального польоту на винищувачі УТІ-МіГ-15 в парі з полковником Володимиром Серьогіним. Урядова комісія, яка розслідувала причини катастрофи, зібрала колосальний фактичний матеріал: 29 томів справи містили докладну інформацію про той нещасливий політ. Фахівці зібрали практично повністю, аж до найдрібніших частинок, корпус літака, який розбився, що дозволило точно визначити всі пошкодження. Проте через півроку після початку роботи вольовим рішенням з Кремля "справу" про загибель Юрія Гагаріна і Володимира Серьогіна було закрито. Комісію розпустили, так і не давши їй зробити остаточних висновків, пише "Свободная пресса".
Останки загиблих поспішили кремувати
Відсутність офіційної версії, породила величезну кількість чуток і припущень: про те, що Гагарін став жертвою змови КГБ, що літак першого космонавта зіштовхнувся з летючою тарілкою, що пілоти були п'яні і просто не впоралися з керуванням. Досі можна почути і таку версію: Гагарін і Серьогін не розбилися на літаку 27 березня 1968 року, а загинули на 18 днів раніше під час польоту навколо Місяця.
Дійсно, в ті дні на навколомісячну орбіту вийшов "Зонд-4", який незабаром зіштовхнувся з поверхнею Місяця. Керівництво космічною галуззю категорично стверджувало, що він був безпілотним. Тим не менш, ходять наполегливі чутки про те, що оскільки приховати загибель першого космонавта на Місяці було неможливо, довелося інсценувати аварію літака, який пілотували два льотчики-випробувачі, які катапультувалися з машини незадовго до її падіння.
На цю для багатьох експертів сумнівну версію "працює" той факт, що жодних останків Гагаріна і Серьогіна (крім деяких документів, частини куртки) представлено не було.
Ось як написав про це у своєму щоденнику тодішній керівник Центру підготовки космонавтів генерал Микола Каманін: "До 7:00 ранку нічого істотного виявлено не було, але було вже точно встановлено, що знайдений вчора планшет належить Гагаріну (заповнений його рукою червоним чорнилом - Андріян Ніколаєв підтвердив, що Юра в його присутності заповнював бортовий журнал червоним чорнилом). Близько восьмої ранку генерал Кутахов і я майже одночасно помітили на висоті 10-12 метрів на одній з беріз шматок якоїсь матерії. Він виявився частиною куртки Гагаріна. У грудній кишені куртки ми знайшли талон на сніданок на ім'я Юрія Олексійовича Гагаріна. Сумнівів більше не було: Гагарін загинув... В 21:15 (28 березня) відбулася кремація останків Юрія Гагаріна і Володимира Серьогіна".
Поспішність, з якою кремували загиблих (вірніше, речі, які належали їм), також наводить на деякі сумніви. Але це всього лише припущення й емоції. Що ж реально відомо на сьогоднішній день?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перший політ українця в космос згадували під пісні Зикіної
Час поставити крапку
Колишній керівник групи аеродинаміки урядової комісії, доктор технічних наук, професор Арсеній Миронов вважає, що настав час поставити крапку в обговоренні причин загибелі Юрія Гагаріна і Володимира Серьогіна: "Необхідно покінчити зі спекуляціями, які періодично з'являються у пресі і на телебаченні. На читачів і глядачів часто обрушують абсолютно безглузді вигадки".
Він згадує:
"Вже 28 березня я був на місці аварії. З першого погляду стало зрозуміло, що літак падав з досить великою поступальною швидкістю. За уламкам верхівок дерев я прикинув кут пікірування - десь градусів 60 (ця цифра виявилася близькою до реальної). Потім команда фахівців збирала залишки літака, в основному великі. А коли зійшов сніг, рота солдатів просіювала ґрунт у пошуках найдрібніших деталей. Особливо довго збирали ліхтар кабіни, який розсипався при ударі об землю. Однією з перших була версія про те, що ліхтар почався руйнуватися вже в повітрі, і це нібито стало причиною трагедії. Знайшли 90 відсотків поверхні ліхтаря, і з'ясувалося, що він до моменту удару був цілий. Всі уламки звезли в інститут експлуатації і ремонту авіаційної техніки ВПС в Люберцях. Там у спеціальному ангарі на підлозі детально був викладений контур літака.
За залишками приладів можна було встановити параметри польоту на момент удару літака об землю. Були проведені розрахунки можливих траєкторій літака з моменту останньої радіопередачі Гагаріна. Ці розрахунки показали, що умовам задовольняє тільки така послідовність подій: звалювання літака на висоті 4200 метрів в штопор до висоти 600 метрів, виведення зі штопора, а потім зі зниження, і через нестачу висоти, удар об землю.
Причини цього так і не були встановлені. Як і причини дострокового припинення завдання і рішення повертатися. Це було о 10:30, через всього трохи більше десяти хвилин після зльоту. До того моменту Гагарін виконав тільки два завдання з десяти. Думаю, що через погану видимість саме Серьогін прийняв рішення повертатися на базу. При енергійному розвороті в напрямку на аеродром відбулося звалювання літака з переходом в штопор у хмарах. Виведення літака зі штопора почали після відновлення видимості землі при виході з нижньої кромки хмарності на висоті 600 метрів. Екіпаж спробував вивести літак зі зниження, але їм не вистачило висоти.
Проте з цією думкою були згодні далеко не всі. Шукали птаха, який міг би потрапити в двигун, зонд, сторонній літак. Однак на уламках МіГа не виявлено йог слідів, так само як ознак метеозонду. І мені довелося брати активну участь в обговоренні, коли була висунута версія про наближення до МіГу літака КБ "Сухой". Він тоді летів на дуже великій висоті - 11 з половиною тисяч метрів. Деякі фахівці припустили, що льотчик знизився спеціально (хоча у нього було завдання, при якому не можна знижуватися), а його аеродинамічний слід або звуковий удар впливав на літак Гагаріна і тим самим викликав катастрофу. На підтвердження цього наводили навіть покази місцевих жителів, які нібито бачили незадовго до аварії в небі саме цей винищувач. Але хіба може людина далека від авіації на висоті 3-4-х тисяч метрів відрізнити один літак від іншого? Ми провели експеримент: пустили МіГ-25 над Ту-124 на відстані 50-ти метрів. І він спокійно пройшов. Я потім запитав льотчика: "Ну, як?" "Так, слабенька бовтанка відчувається і все", - відповів він. Тому я вважаю, що версія це дурна і нічим не обґрунтована. Але її продовжують наполегливо досі дотримуватися деякі космонавти.
У космонавтів, які також брали участь у розслідуванні, були свої завдання. І, перш за все, вони хотіли захистити обох льотчиків. Адже Серьогін - командир полку, а Гагарін - перший космонавт. Та й з самого початку серед учасників комісії відчувалося якесь протистояння. Одні фахівці, які займалися аналізом стану літака, довели, що машина була справна - керування працювало, в повітрі пошкоджень не було. Інші намагалися захистити льотчиків і наполягали на тому, що ті були повністю підготовлені, треновані, перебували в доброму здоров'ї і так далі. Зістикувати одне з іншим і отримати спільну думку при такій протидії так і не вдавалося.
Моя точка зору була з самого початку така. До Гагаріна жодних претензій пред'являти не можна, оскільки він учень, що перевірявся інструктором. А щодо Серьогіна, командира полку, цього сказати не можна. У той день на землі і повітрі було допущено щонайменше 9 порушень інструкції з безпеки польотів. Екіпаж не дочекався розвідника погоди. Тим самим, була зірвана планова таблиця польотів. В сусідні зони були допущена відразу 4 літаки. Одночасно з Гагаріним в небі були два МіГи - 21, Ан - 24 і розвідник погоди. Радіолокатор не працював. Фотографування місця розташування не працювало. Бортовий самописець був не заправлений. У кабіні не було наддуву.
Звичайно, жодне з порушень саме по собі не могло спровокувати катастрофу, однак їхня комбінація свідчить про низьку дисципліну у полку. Адже "в авіації дрібниць не буває", і все це відбилося на безпеці польотів, а в той день призвело до катастрофи. До того ж Серьогін не був тренований на виведення літака зі штопора. Він взагалі, як мені здається, був не на своєму місці. Його біографію неправильно оцінили, коли призначили командиром полку. Адже звання Героя Радянського Союзу він отримав на війні. Тоді він літав на низьковисотному Іл-2. А потім вже освоїв МіГ 15 і 17. Але на великих кутах атаки і в штопорі він не літав. У перші ж дні після трагедії я попросив дати мені льотні книжки, де записаний кожен політ. Тиждень не давали. Напевно, розуміли, що ці записи не кращим чином характеризують командира полку. Тому правили.
Оцінивши ситуацію, керівники країни, може бути навіть генеральний секретар, прийшли до висновку, що змусити якусь групу піти на поступки неможливо. Надодачу космонавти, чий авторитет був у той час дуже високий, написали лист в ЦК, де висловлювали думку про те, що не можна паплюжити ім'я Гагаріна. Нам усім, хто займався розслідуванням, зачитали його вголос. У листі за пунктами критично оцінювалася діяльність комісії, більшість членів якої схиляються до того, що головною причиною аварії є дії екіпажу. Але хіба можна ганьбити ім'я двох Героїв Радянського Союзу, особливо Гагаріна? Тому космонавти закликали залучити до розслідування більш кваліфікованих фахівців.
І дійсно розслідування швидко зійшло нанівець. Зрештою, політика переважала над технікою і через це справу припинили. Залишки літака запечатали в контейнер, і вони досі зберігаються десь у підвалі. Власне, розслідувати більше нічого. Те, що ми знаємо, цього достатньо для того, щоб зробити остаточні висновки. Вже неможливо знайти якогось нового факту або події, так що швидше за все те, як загинув Юрій Гагарін ми вже не дізнаємося ніколи".
2 
1
Коментарі