Усю Москву та її околиці охопила пожежа. Три четвертих будівель міста знищено.
Вогонь вирував 2-6 вересня 1812 року. Після того, як місто було залишене російськими військами. До Москви увійшли 25 тис. військ французького генерала Йоахіма Мюрата. Вони зайняли Кремль. Пізніше увійшли інші війська імператора французів Наполеона Бонапарта.
Рішення залишити Москву російські війська прийняли 1 вересня на військовій раді у Філях. Після битви під Бородино, у якій жодна зі сторін не здобула перемогу.
У перший день окупації міста 2 вересня почалися пожежі в Китай-городі та в Яузькій частині.
Наполеон вступив до Москви 3 вересня. З Боровицького пагорбу в Кремлі спостерігав за вогняним смерчем у Китай-городі.
"Це було вогняне море, небо і хмари здавалися палаючими, гори червоного крутного полум'я, як величезні морські хвилі, раптом підкидалися, здіймались до палаючого неба і падали потім вогненний океан. О! Це було найвеличніше і найстрахітливіше видовище, коли-небудь бачене людством", - пише Наполеон у листі до своєї дружини.
Був змушений тікати пішки, коли і Кремль охопив вогонь. Імператор заблудився на Арбаті і ледь не згорів там.
На наступний день Наполеон перебрався до Петрівського палацу за Москвою-рікою.
6 вересня пожежа стихла. Французи почали шукати підпалювачів. Розстріляли 400 чоловік із найнижчих прошарків.
Французькі офіцери розповідали, що вогонь палаючої Москви було видно на відстані 215 км. Мародери розкрадали будинки. Французькі солдати шукали горілку, вино та сіно для своїх коней.
Існує декілька версій виникнення пожежі. Міський голова Москви Федір Ростопчин у листах загоржував підпалити місто, якщо у нього увійдуть війська Наполеона. При евакуації з нього вивезли все пожежне обладнання. Випустили в'язнів, які влаштували в місті грабунок. Коли вияснилось, що у пожежі загнуло від 10 до 20 тис поранених російських військових, Ростопчин почав заперечувати підпал міста.
"Бонапарт, щоб звалити на інших свою мерзенність, нагородив мене титулом палія, і багато хто вірить йому", - казав він. Після відставки Ростопчин переїхав жити до Парижу, щоб не чути скарг.
Письменник Лев Толстой припускав, що місто загорілось через випадкові обставини. У радянські часи історики почали звинувачувати французів.
У пожежі було знищено 6 496 житлових будинків, 8 251 магазинів та складів і 122 церкви. Після пожежі місто відбудували за колективним генеральним планом. Склали його у 1817 році під керівництвом царя Олександра І. Вулиці розширили, проклали Садове кільце. У Кремлі встановили перший у Москві пам'ятник Мініну та Пожарському. Матеріали для відновлення міста виготовляло 5 цегляних заводів.
2 
1
Коментарі
2