В літописі 1187 року вже вживали слово "Україна"

Працюючи над нарисом про приліт Гітлера у Полтаву в 1942 році, я натрапив на цікаву наукову працю "Україна і Німеччина у другій світовій війні". Її автор - професор Володимир Косик. Перший розділ книги розповідає про історичне минуле нашого краю та про походження слова "Україна".

Автор доводить, що попередником Київської держави, Русі (по латині Рутенія) була держава антів. Під теперішньою назвою Україна в Європі відома із часів середньовіччя.

Саме тоді "Русь розширила свої межі на захід поза місто Перемишль. На півночі експансія призвела до захоплення важливих територій, де сформувалися васальні князівства. Київ став центром справжньої імперії з метрополією (Русь) та її посілостями (колоніями). Але в 1132-1135 роках Київська імперія розпалася, а васальні князівства на Півночі дістали повну незалежність".

Саме у цей період і зафіксовано у письмових джерелах слово "Україна". Вперше його вжили у Київському літописі 1187 року для позначення південного пограниччя Русі, тобто району Переяслава.

Коли з'явилося в літописі слово "Оукраїна", то ще не існувало навіть слідів Московії чи, як пізніше її назвали, - Росії. А була київська держава Русь.

"Слово "Оукраїна" літописець вживає, описуючи події після смерті переяславського князя Володимира Глібовича: "покладений був у церкві святого Михайла, і плакали по ньому всі переяславці", бо "був же він князь добрий і сильний у бою і мужністю відзначався, і всякими доброчесностями сповнений. За ним же Україна багато потужила" (Дослівно: "О нем же Оукраина много постона"). У тому ж літописі за 1189 рік розповідається про "Україну Галицьку", куди приїхав на княжіння Ростислав Берладнич.

Пізніше російські вчені назву "Оукраїна" почали трактувати як окраїна їхньої держави, тобто Росії. Щоправда, коли з'явилося в літописі слово "Оукраїна", то ще не існувало навіть слідів Московії чи, як пізніше її назвали, - Росії. А була київська держава Русь.

І навіть якщо припустити, що в первісному варіанті слово "Оукраїна" літописець вжив на означення пограниччя - не Росії чи Польщі, а тутешньої держави Русі - то незабаром це поняття стало збірним і набуло значення "край" та трансформувалося в слово "Україна" у теперішньому його значенні.