Купання на Водохреще - російська традиція

Оці купання в "прорюбях" пришкандибали до нас нещодавно з північних московських земель. Розповів Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій Рудюк у Facebook.

"Україна, українці, козаки на Січі, не знали такого звичаю, як занурення у воду на Водохрищі всім своїм тілом. У Олекси Воропая в "Звичаях нашого народу" ніде, підкреслюю це, ніде ви не знайдете і натяку на те, що українці, майстерно приготовляючи Йордан за кілька днів до Хрещення Господнього, поливаючи вирубаний з криги хрест буряковим квасом, готувалися до того, щоб неодмінно після великого водосвяття стрибнути в ополонку з крижаною водою", - написав митрополит.

І додав, що українці з великою побожністю і навіть зі страхом ставилися до великої хрещеної води, ставилися до неї, як до святині. Адже, з річки, чи ставка, вода в яких колись була кришталево чистою, всі намагалися набрати води у приготовлені і спеціально прикрашені посудини.

"В нашого народу існувало повір'я, що як тільки-но священик занурить хреста у воду, то з води біси всі вискакують, і мерзнуть на хрещенських морозах доти, доки не прийде якась жінка прати брудну білизну. Тому після Водохрещ десь приблизно до одного тижня жодна побожна жінка не ходила до річок і ставків прати одяг та білизну, щоб вся нечисть, яка вискочила з святої води, вимерзла".

Запитує у користувачів чи може хтось підтвердити, що їх дідо й баба пів століття тому стрибали в ополонку.

"На моїй пам'яті 90-ті - поч. 2-х тисячних років не було ніяких купань. Щороку Патріарх Філарет освячував воду на Дніпрі, але моржі кидалися в річку десь далеко. Вони трималися осібно. Аж ось настала друга половина 2-х тисячних. Роздягтися перед всіма не соромно - перед священиком, перед старенькими півчими. Згодом купання на Водохрищі набули вже такого характеру, що їх навряд чи хто колись приборкає. Видається мені, що ще трохи, так кілька років такого дикого ентузіазму, і священики будуть приходити разом з півчими на Йордан у трусах та купальниках і чин великого освячення води будуть звершувати, стоячи по пояс у крижаній воді. Замість молитв звучатимуть матюки, бо вода така холодна, що той, хто в неї тепер влазить у присутності священика спочатку хреститься, а потім всіх і вся криє матом і воду святу також".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бойовики грішили на Водохреща й нарвалися на покарання

Журналістка Тетяна Висоцька також нагадала, що занурювання в ополонку 19 січня – це російська традиція. Наші ж пращури на Водохреща не купалися.

"Воду з освяченої водойми пили, нею кропили оселі, її зберігали в хатах як велику святиню. Нікому й на гадку не спало б купатися в цій воді. Навпаки – подекуди існувала навіть народна пересторога: до кінця богоявленських свят або принаймні три дні не використовувати освячені водойми для побутових потреб, не занурюватися в них оголеним тілом".

Натомість у російських селах поширилася цілком інша звичка: пірнати в ополонку відразу після освячення води.

"Освячена на Водохреща вода зветься "Велика Святиня". То ж і ставитися до неї слід належним чином. Не варто ганьбити святого празника. Хто ж маючи правдиву пошану до Господа, у святиню - освячену воду, полізе напідпитку чи голяка, чи з реготом і криком, чи заради розваги і пустощів? Розумний і благочестивий, навряд. Хіба лиш той, що має хибне розуміння того нащо освячується водичка і як її використовувати", - додала журналістка.

×