Частина метеоритів, що потрапляють на нашу планету, є осколками довколишніх небесних тіл, вибитими у результаті зіткнення з астероїдом або іншим метеоритом. Сильне зіткнення може додати уламку швидкість, достатню для того, щоб він подолав тяжіння своєї планети і вилетів у космос (другу космічну швидкість).
На сьогодні на Землі знайдено кілька десятків марсіанських і місячних метеоритів. Прибуття метеоритів з Венери вважається за неможливе практично: осколкам важко подолати щільну атмосферу. Існування меркуріанських метеоритів є спірним питанням.
Розрахунки Гладмана і Кофрі показують, що осколкам, що утворюються при зіткненні Меркурія з малими небесними тілами, порівняно легко залишити свою планету. Їх швидкість, як правило, перевищує другу космічну швидкість для Меркурія у 5-20 разів. Деякі дослідники вважають, що жоден з осколків все одно не досягне Землі через гравітаційне тяжіння Сонця.
Гладман і Кофрі доводять, що, хоча частина осколків буде наново аккреційована Меркурієм, від двох до п"яти відсотків осколків, що мають швидкість більше дев"яти кілометрів на секунду, досягне Землі протягом 30 мільйонів років. Приблизно стільки ж метеоритів потрапить на Венеру.
За гіпотезі Гладмана і Кофрі меркуріанських метеоритів все одно виходить небагато - у кілька разів менше, ніж марсіанських, проте на порядок більше, ніж за найсміливішими попередніми оцінками. Частота їх попадання на Землю досить велика для того, щоб їх можна було виявити, повідомляє Лента.ру.
2 
1
Коментарі