Неможливо не розчулитись: три вражаючі історії життя та порятунку собак з притулку

9

Журналістка Лана Вєтрова з чоловіком виховує 3 собак, яких привезла додому з притулку.

"Ми з чоловіком давно планували взяти тварину з того притулку, де найскладніші умови утримання. Хотіли собачку, яка зможе з нами подорожувати. Здивувалися, коли в притулку побачили дуже позитивну неймовірно гарну лайку. Не розумію, для чого люди платять купу грошей за породистих тварин, коли в притулках є собаки будь-якої породи чи віку. Наша лайка одразу обрала собі місце за нами в мікроавтобусі. Оберігає його вже 4 роки. Вона унікальна тим, що у неї завжди хороший настрій та купа енергії. Через те назвали її Дзига.

 

У притулку розповіли, що від неї двічі відмовлялися господарі. Її брали, як собаку для полювання, а вона дуже боїться пострілів. Колись навіть і в нас ледве не втекла через петарди в сусідньому дворі. Тепер ненавиджу піротехніку. Ми її треті та останні господарі. Коли забрали лайку, мене не покидало відчуття, що її забрали б і без нас. Породистих собак забирають частіше. Мені ж хотілося взяти безнадійного песика, якого б ніхто окрім нас не забрав". - каже Лана Вєтрова з Києва, власниця трьох собак з притулку, зоозахисник.

 

Жінка працює керівником Національного Рееєстру Рекордів України. За фахом - журналіст. Бере участь у зоозахисних акціях.

"Коли ми поїхали за собакою вдруге, то застали, як привезли рудого цуцика та запирали його в клітку. Він пручався та протестував. Коли клітка зачинилася, песик, як дитина почав плакати від страху та відчаю. Я була неподалік, пригощала собак печивом. Підійшла і до нього. Налякане цуценя було таким голодним, що намагалося проковтнути печиво цілим. Вирішила спочатку заспокоїти його, а потім вже піти. Почала гладити через прути. Він з усіх сил намагався пролізти поближче і застряг. Почала його звільняти, покликала на допомогу працівника. Коли з-поміж тих прутів витягла цуценя, він з такою надією заглядав мені в очі і ліз на руки, що не змогла запроторити його назад в клітку. Назвали песика Укропом, бо це був 2014 рік. Він має характер справжнього чоловіка. Простий і надійний. Коли Дзига провокує його на пустощі, то потім по-жіночому хитренько уникає покарання. Укроп цього не робить. Готовий відповідати за двох, бо завжди захищає її. Привніс в сім'ю відчуття справжньої дружби. Він наш захист і опора. Але мене знову не покидало відчуття, що такого золотого красеня-метиса теж би хтось з притулку забрав", - додає Вєтрова.

 

Зоозахисниця вмовила чоловіка взяти третю собаку з притулку замість подарунку на 8 Березня.

"Я хотіла взяти безпородного песика. Відчувала, що він чекає саме на мене. Бо люди, як правило, навіть не доходять до тих кліток, де сидять нещасні собаки - без порід і без імен. Чоловік вже сердився. Та і я розуміла, що третя собака – це завелике навантаження. Але знала, що по-іншому не зможу. Впросила його на 8 березня замість подарунка взяти ще одну собаку. У притулку ми попросили відкрити приміщення колишнього корівника, де у вологих, напівтемних і холодних клітках сиділи нікому не потрібні тварини. Коли йдеш, то нещасні собаки втискуються в стіну з переляку. Їх не вигулюють. Вони не соціалізовані. Їх виловлюють на вулицях гицелі, і вкидають у клітки. У собак стрес, у деяких депресія. На цьому їхнє нормальне життя закінчується.

 

Я йшла тим безкінечним рядом кліток під загальний гавкіт і відчувала, що моя собака серед них. Зупинялася біля кожної з кліток і примовляла: "Я шукаю тебе, де ти, моя собачка?". Раптом в одній з кліток до мене почала повільно підповзати по мокрій підлозі сіренька, як мишка, непримітна собака. В очах я побачила страх та прохання: "погладь мене". Так ми знайшли одна одну. Вона або народилася в притулку або потрапила туди ще цуциком. Більше про неї ніхто нічого не міг мені там розповісти. Їй було вже 5 років і за все своє життя вона ні разу не виходила на вулицю. На клітці висів вирок: "Без породи, без імені".

 

"Відірвати від землі її було неможливо. На руках заносили її в машину. Думала, що в авто у неї взагалі серце з переляку зупиниться. Дорогою вона заспокоїлась, притислася всім тільцем до мене, і з цікавістю дивилась через вікно. Можливо, в той момент вона серцем відчула, що це її дорога додому. Ім'я залишили їй з притулку — Чіта. Там всіх безпородних собак так називали. У неї поломане ребро, порвана губа та численні шрами. Хоча виглядає вона дуже гарно. Можу собі уявити, що пережила Чіта. Сиділа в клітці з іншими не стерилізована. Багато разів народжувала діточок прямо на підлозі. Де вони потім дівалися, ніхто не знає. Можливо, їх поїдали собаки, а може просто шваброю вигрібали і викидали. Вдома поселили її на другому поверсі, де живе моя донька, щоб вона не відчувала ревнощів та конкуренції Дзиги. Укроп дружить з обома", - згадує власниця собак.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Гинули від холоду і голоду" - показали фронтових собак і котів

 

Після притулку у Чіти залишився страх на підсвідомому рівні.

"Чітка й досі лякається різких рухів, шуму, гучної музики, чи коли навколо багато людей. Їй потрібен спокій, рідна територія та ми. Вона вразлива і дуже чуттєва дівчинка. Любить з нами їздити в авто на природу. Чітка дала мені розуміння того, що треба рятувати собак з тих темних напівсирих кліток. Безпородні собаки пропадають у притулках. Їй пощастило, а тисячам іншим - ні. Тепер вже точно знаю, що безпородні собаки з притулку - це безподібні друзі і компаньйони в сім'ї. Вони відчувають безмежну вдячність і відданість за те, що ти їх рятуєш. Чітка завжди дуже делікатно лиже мені руку, коли я даю їй миску з їжею. І лише після цього починає їсти. Ми всіх своїх друзів агітуємо брати собак з притулку, а не фінансувати бізнес розведення собак.

 

"Половина вуличних песиків - це невдалі експерименти розведенців і заводчиків. Фінансувати їх - це брати участь в стражданнях тварин. У притулках є навіть домашні собаки, яких здають туди разом з аксесуарами: модними нашийниками зі стразами, лежаками з іменами, одягом. Тобто, собака цим "господарям" потрібний був, як іграшка. Награлися – набрид. Не розумію людей, які обирають породистих собак, щоб підкреслити свій статус та самоствердитись. Круто, коли береш безпорідну тварину або рятуєш з вулиці. Це більше свідчить про твої людські якості та викликає повагу, ніж покупка собаки в якості доповнення до авто чи дизайну квартири", - каже жінка.

×