Останні події в Україні засвідчили зростання сепаратистського руху на Сході та загострення політичного протистояння між Україною та Росією. Захід погрожує Москві санкціями, проте це не стримує Путіна. Він надалі дестабілізуватиме ситуацію на Донбасі та домагатиметься контролю над половиною світу.
Таку думку в інтерв'ю для Gazeta.ua висловив російський політичний експерт Андрій Окара.
Як ви оцінюєте замах на мера Харкова Геннадія Кернеса?
- Є кілька версій цього замаху. Перша з них - бандитські "розборки", яка звучить не вельми переконливо. Друга: до замаху причетна київська влада. Зокрема, сам Аваков, - давній противник Кернеса. Але нинішній українській владі харківський мер потрібен у ролі людини, яка забезпечує стабільність в регіоні - він проти федералізації та референдумів, ця тема за останні дні стала там маргінальною. Третя версія: діяльність російських спецслужб. Четверта: Янукович та його "сім'я". П'ята: низова ініціатива з боку сепаратистів. Дехто говорить про так званий другий тур полювання на "кабанів" - в першому вбили Кушнарьова, як ми пам'ятаємо.
Яка з цих версій найбільш вірогідна?
- Треба дивитись, наскільки сильно Кернес впливає на ситуацію в регіоні. Якщо його усунути, то тема федералізації, хаосу та протистояння робиться дуже актуальною. Нині саме він, виходячи з різних політичних та бандитських інтересів, став людиною, яка стримує сепаратизм. Його дії можуть не подобатись деяким політичним партнерам та "братам" по бізнесу. Адже з різними людьми із його кола спілкування раніше будувались плани щодо сепаратистського сценарію. Ми пам'ятаємо і з'їзд 22 лютого в Харкові, де очікувались заяви щодо відокремлення Новоросії. Але ж зараз замах на нього або його усунення - на руку тим, хто займається сценаріями "керованого хаосу". Дай Бог, щоб замахів та замовних вбивств більше не було.
Як поводяться донецькі еліти у світлі останніх події на Донбасі?
- Поведінку Ахметова можна передбачити, але він вже не всевладний на Донбасі. Тепер загнати джина в пляшку дуже складно - це навіть Ахметов не вміє. Як я розумію, проросійські ілюзії в Ахметова скінчились. Але вплинути, скажімо, на того самого загадкового "полковніка Стрєлкова" він не в змозі. Тарута заявив про можливість проведення референдуму. Взагалі, політична кар'єра йому явно не до вподоби. Донецькі еліти дуже довго вагались, ключові елітарії з'ясовували, що з ними буде в прийдешньому. Адже зрозуміло, що відбудеться люстрація і небезпека неминуча. Роздумували над тим, що з ними буде в Росії, у випадку незалежності регіону. Нині прийшли до висновку, що в Росії їм будуть "кранти", тому й зробили ставку на Україну. Ніяких проросійських симпатій у них не лишилось. Вірогідно, що підконтрольні донецьким елітам сепаратистські сили перестануть займатись активною діяльністю протягом найближчих двох тижнів. Точніше, що місцевим олігархам доведеться наймати якихось бойовиків, аби нейтралізувати нинішніх сепаратистів.
Чи продовжують донецькі олігархи "ігри" з центральним урядом?
- Вони точно не зробили ставки на рішучий розпад України. Таких намірів у них нема, хоча, звісно, намагаються домовитись з урядом.
Чому Путін досі не увів війська, втрачаючи при цьому стратегічний час?
- Головний сценарій щодо анексії Новоросії зруйнований. Поки що для введення військ в Україну немає підстав. Ті негативи, які він може зараз отримати від інтервенції в Україну, набагато більші від очікуваних. В Путіна немає підтримки серед східноукраїнських еліт та місцевого населення - окрім екзальтованих люмпенів та маргіналів. Це основна причина, чому на Сході досі немає російських військ.
Чому США застосовують проти Росії доволі символічні санкції, які суттєво на її економіку не впливають?
- Санкції Заходу стримують Путіна, проте не є визначальним фактором, оскільки до кінця не зрозуміло, який це буде удар по Росії. Це радше тимчасові незручності. Проте буде третій рівень санкцій. Такий сценарій цілком реальний. Захід готовий піти далі, оскільки наслідки від нинішньої кремлівської політики можуть бути набагато маштабнішими і небезпечнішими в світовому контексті, ніж певні економічні втрати.
Чи може Захід застосувати такі санкції, які б не знищили Росію, але "розгромили" її політичну та бізнес-еліту?
- Цей удар уже завдали. До осені його можна буде відчути. Політична та фінансова еліта зіткнеться з обмеженням пересування по світу та зазнає економічних втрат. Це дуже серйозний удар, який напрямлений не на знищення Росії, а на обмеження найвпливовішої частини російського політичного та бізнес кола.
Що Путін хоче від західного співтовариства?
- Путін хоче, аби Росію визнали повноправним, другим полюсом світової політики, аби її визнали рівною Америці. Також у планах Путіна добиватись контролю над половиною світу. І звісно, російський президент вимагає від Заходу назвати його видатним політиком сучасності.
А що ж Заходу потрібно від Путіна?
- Європейські та американські лідери хочуть, аби Росія залишалась регіональною державою без перспективи впливати на загальносвітові тренди. Захід, зокрема, прагне, аби РФ не лякала світ ядерною зброєю.
На який компроміс з Москвою може піти Захід в українському питанні?
- Жодного компромісу уже бути не може. Захід не визнає анексію Криму, а Росія на чолі з Путіном не відмовиться від захопленої території. Тут патова ситуація, тому про поступки говорити не варто.
Про що Україні реально домовитись з Росією, а де компроміси в жодному випадку недоречні?
- Компроміси можуть бути у всьому, що дотичне до газового транзиту. Тут можна домовитись про ціну на газ, транзит. Серйозне питання, яке зараз лобіюватиметься, - місце продажу газу. Україна хоче, аби газ продавався через західний кордон, а не через кордон з Росією. Це є предмет для серйозної полеміки. Київ в будь-якому випадку не може йти на компроміс в кримському питанні. Адже Україна не готова відмовитись від своєї території, а Росія не упустить Крим. Це буде страшний удар по Путіну і його політиці. А от газове поле - відкрите для дискусій.
А як щодо мови та федералізації?
- Ці теми нав'язує країна, яка нещодавно "відтяпала" частину української території. Тому тут поступки в принципі неможливі - навіть якби вони були й на користь самої України. Реальніше звучить тема децентралізації. На це була й раніше зорієнтована українська політика. В питанні мови можуть бути зараз тимчасові компроміси. Але я б взагалі на мовне питання та на "бандерівську" тему наклав би табу - до перших суттєвих економічних успіхів. Адже неморально говорити на тему мови чи Бандери, коли країна ледве дихає. Це керований хаос. Треба досягти певних економічних успіхів, а опісля говорити про мову та про інші цікаві штуки.
3 
1
Коментарі
2