Село Острів тиждень жило без струму

 

Подружжя Кожанів із села Острів Сокальського району прокидається у п'ятницю, 25 січня, від будильника на мобільному телефоні о 6.00. На вулиці ще темно, одягаються навпомацки. 47-річна Ольга чіпляє на голову шахтарський ліхтарик і йде на літню кухню. 48-річний Валерій прямує до криниці. У ніч на 22 січня через негоду їхнє село залишилося без електропостачання.

— Ми вже, як городські. Підвели до криниці електричний насос, то звикли митися у ванній, стірати в машинці, а посуд мити в теплій воді з-під крана. Зараз ніби на років 15 назад повернулися, — Ольга нарізує кубиками картоплю, щоб нагодувати порося.

— Давно вже стільки води не тягав, — Валерій несе на кухню п'яте відро, виливає у великий таз. — Нам ще повезло. Кум коли рішив строїти ванну й туалет, то кращим місцем виявилося те, де стояла криниця. То він насос там лишив, а зверху поклав бетонну плиту й побудував кімнату. Зараз, щоб набрати води, має аж до сусідів ходити.

Ставить на радянську плиту два відра води. Одне — щоб помитися, друге — для прання. Чоловік із сином 26-річним Віктором ідуть на роботу. Працюють майстрами на меблевій фабриці.

Ольга пере одяг у синьому пластиковому тазі. Середній син Роман два дні живе в товариша в місті. Поїхав через те, що зникла електроенергія.

О 10.00 прокидається донька Кожанів 12-річна Валентина. За столом п'є чай і читає "Мандри Гулівера".

— Уроків не буде, бо холодно. Насос у котельні без струму не працює, — пояснює. — Раніше карантин за радість був — можна було цілими днями на комп'ютері гратися або телевізор дивитися. Тепер нічого не працює. Я всі уроки вже вивчила, але до школи все одно не хочу.

На дверях приміщення Острівської сільради оголошення: "Немає світла". На деревах навколо намерзла крига. Із багатьох подвір'їв чути шум електрогенераторів.

— Люди по документи ходять, а я мушу багатьом відмовляти, — заступник сільського голови 49-річна Галина Михалюк сидить у кабінеті у верхньому одязі. — Добре, якщо є бланки роздруковані. От недавно чоловікові треба було довідку про місце проживання для отримання спадщини, то не видали. Чекатиме, доки не ввімкнуть електрику. Але ніхто не скаржиться, розуміють. Погано людям, що мають електричні котли. Хто має гроші, то купив собі генератора. Але їх уже немає ні в Червонограді, ні навіть у Львові. Лишилися тільки дорогі — від 6 тисяч. Дехто купує один — підключають по черзі.

На першому поверсі сільради розташоване відділення Ощадбанку. Вхід у кімнату через сірі металеві двері. Контролер-касир 54-річна Марія Кохан каже, за останні чотири дні двічі їздила власною машиною в райцентр.

— Проводжу всі операції. Тоді люди можуть поїхати в Сокаль і взяти свої гроші, — пояснює. — Сьогодні обіцяли генератор привезти, чекаємо. Удома ввечері слухаємо радіо, бо маємо на батарейках. А телефони передаємо брату в місто, щоб зарядили. Спати раніше лягали опівночі, а тепер о дев'ятій. О п'ятій ранку прокидаємося, то ще 2 години треба в ліжку чекати, коли світло стане.

Заходжу на подвір'я Дарії Диксан, 67 років. Жінка пригощає чаєм із печивом.

— Дивилася "Роксолану" по телевізору. Тепер не знаю, що там із нею сталося. Дочці в город дзвоню, випитую. Лягаю спати о шостій, до десятої заснути не можу. Боки болять. Зате за світло вийде менше платити. У всьому нада шукать вигоду.

Родина Нагірних має на веранді продуктовий магазин. Через відсутність струму виставили ящики з морозивом на вулицю. Електрогенератор не може забезпечити напругою всі холодильники.

— Віддаю морозиво безплатно, — каже Світлана Нагірна, 48 років. — І так ніхто не купить, бо підрозтануло. Добре, що м'ясо й молочні продукти можу тримати в потрібній температурі. За добу генератор з'їдає більш як 10 літрів бензину, а це 100 гривень, мінімум. Учора ще й збій дав, то згоріли три телевізори, блок живлення від комп'ютера й кондиціонер. На ремонт телевізорів 400 гривень пішло.

Електропостачання в Острові налагодили в понеділок о 15.00.

×