"Вперше я почув голос Ніко ще підлітком. Приятель приніс сольну платівку Ніко - "Chelsea Girl". Голка торкнулася вінілу. Що це було? Її голос нагадував сирену лінкора "Бісмарк". І про що ж вона співала? "Королеви садо-мазо"? "Амфетамін"?? "Повії"??? Що все це означало? Це не було схоже ні на що. Низький, хрипкий, глухий голос; мелодії ніби фольклорні, але слова - урбаністичні і тривожні, таких в ланкаширському фабричному містечку ніхто не чув до 1967 року - в ті, інші, часи, коли Англія ще не перетворилася на поп-культуру", - говорив композитор Джеймс Янг. Шість років грав в одній групі з Ніко - легендарною тевтонською рок-дівою із дивним голосом. А потім видав книгу "Ніко. Пісні, яких не почуєш на радіо".
"Я познайомився з Ніко у мене на кухні, навесні 1982 року. Одного прекрасного дня її привів мій старий шкільний друг, який був її менеджером. Моїм першим враженням від Ніко було захоплення... і занепокоєння. Вона не була легкою людиною. У неї було важке серце. Й опіумні очі", - писав він у колонці для os.colta.
"У нас не було "звичайних" концертів. Ми грали всюди - від брудних панківських клубів до Шопенівського залу в Варшаві. І спів Ніко міг бути дуже різним, залежно від обставин. Вона була наркоманкою, тому завжди повинна була мати під рукою свої "ліки" - доки не була вирішена ця проблема, нічого не могло вийти. Ніко дуже чутливо реагувала на місце і атмосферу. Одного разу ми відіграли з нею удвох неймовірний концерт на півночі Італії: прекрасна середньовічна площа, уважна вдумлива публіка. Але набагато частіше наші концерти відбувалися в менш піднесеній обстановці, і зосередитися на виконанні музики було важко. Це було весело: божевільні гастролі, життя в дорозі і все таке".
"На концерті в голос Ніко важко було закохатися з першого разу. Необхідно було дуже добре слухати. Потрібно мати спеціальний електронний пристрій психіки, щоб прийняти Ніко. Принаймні, часто її слухати нелегко. Під час живого виступу Ніко треба було бути весь час з нею - все одно, на сцені або в дальньому кутку залу. Потрібно було пам'ятати, в якому світі вона народилася, потрібно було бути готовим йти за нею серед задимлених руїн Центральної Європи назустріч року і красі, але при цьому не сприймати її як сентиментальну, трагічну". Джеймс Янг
Ніко (Кріста Пеффген) - одна з найбільш загадкових і неординарних співачок минулого століття, зірка андеграунду, неперевершена мовчазна діва 60-х, пише trendsbrands.
Кріста народилася 16 жовтня 1938 року в Кельні, хоча деякі джерела цей час і місце оскаржують (наприклад вказують Будапешт - Gazeta.ua). З ініціативи матері дівчинка з раннього віку стала працювати моделлю. Її типаж виявився дуже затребуваним - вона багато працювала в Берліні, Парижі, знімаючись для Vogue, Elle. В 17 уклала контракт із Chanel. Її любили за здатність перевтілюватися - в будь-який момент висока худа блондинка могла прийняти образ Бріжіт Бардо, Джейн Фонди, Твіггі та інших знаменитих красунь свого часу. Але інша сторона модельного бізнесу - постійні дієти, голод і ризик захворіти на анорексію - доводили Ніко до фізичного і емоційного виснаження. Шпинат і печінку, якими активно харчувалися моделі в ті роки, вона ненавиділа до кінця своїх днів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як жила одна з найкрасивіших жінок XX століття
За часів модельної кар'єри Кріста отримала свій короткий звучний псевдонім Ніко - його дівчині дав один із фотографів на честь свого колишнього коханця. Ніко була успішна в Європі - сам Федеріко Фелліні зняв її в невеликій ролі у своїй стрічці "Солодке життя" (культовий сатиричний чорно-білий фільм Федеріко Фелліні, прем'єра якого відбулася в 1960 році. Головну роль виконав Марчелло Мастроянні - Gazeta.ua). І продовжив би надалі пропонувати їй акторську роботу, якщо дівчина була би більш відповідальною й обов'язковою.
Ніко незабаром зрозуміла, що сповна насолодилася модельним бізнесом і втомилася від неприродного для неї способу миловидної дівчини-моделі. Записавши в Лондоні свій перший сингл, вона вирушила до Нью-Йорку, вирішивши стати співачкою.
В Америці Ніко потрапила в коло співака Боба Ділана. Але більш перспективним для неї виявилося товариство Енді Уорхола, який швидко помітив в блондинці з німецьким походженням новий феномен. Уорхол бачив у Ніко щось загадкове, містичне і незбагненне.
"Обличчя Ніко виглядало прекрасним при природному, денному світлі. Природа створила її, напевно, для виглядання з вікна, для споглядання пустель або віддалених горизонтів". Енді Уорхол
З подачі Уорхола, Ніко стала частиною групи Velvet Underground і вельми швидко перетворилася на зірку нью-йоркського андеграунду.
У 1967 році на світ з'явилася платівка "The Velvet Undeground & Nico", яка створила противагу музичному фону свінгуючих 60-х. Це було щось зовсім нове, нечуване раніше - дивна монотонна і мінімалістична музика, із глибини якої проривався важкий байдужий, але чарівний вокал Ніко. Перш ніж стати одним із найбільш значущих і впливових рок-альбомів, цій платівці довелося пережити неодноразове засудження критиками всіх мастей.
Її називали Сніговою королевою, місячною богинею, ожившою статуєю з корабля вікінгів і фатальною красунею. Ніко мала дивовижний і дивний вплив на людей - глибокий грудний вокал із незвичайним акцентом укупі зі зрістом під 2 метри і тевтонською зовнішністю заворожував і приголомшував.
Батьком свого сина Арі Ніко називала Алена Делона. Плейбой французького кінематографа не поділяв її думки, але і не перешкоджав власним батькам опікати хлопчика.
Богемний спосіб життя Ніко породжував безліч романів з такими відомими особистостями, як, наприклад, Брайан Джонс і Іггі Поп. Але найсильнішою любов'ю співачки був Джим Моррісон. Саме він навчив Ніко писати пісні і спонукав її до створення музики. Ніко вважала, що до зустрічі з Моррісоном навіть не підозрювала, що у неї є талант композитора.
Джим і Ніко під впливом екстазі вешталися голяка під місяцем за високими парапетами концертного бункера "Castle". На той час, коли Уорхол і його послідовники покинули місто, Джим намагався знайти для себе кілька вінілових брюк, а Ніко була вже по вуха закохана в нього. Вона навіть перефарбувала волосся в рудий, бо у того був фетиш на рудоволосих дівчат.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Культового Джима Моррісона "офіційно" поховали в закритій труні
На тлі типових дівчат епохи 60-х, життєрадісних, усміхнених, яскраво одягнених, мовчазна крижана діва Ніко в строгому костюмі, застебнута на всі ґудзики, виглядала ефектно і запам'ятовувалася з першого разу.
Однак їй писали пісні або присвячували свої твори такі відомі і талановиті люди як Луї Рід, Боб Ділан, Іггі Поп, Леонард Коен. А холодно-привабливий образ нордичної блондинки в чоловічому костюмі донині служить джерелом натхнення фотографів, стилістів і дизайнерів.
Ніко загинула 18 липня 1988 на Ібіці, де відпочивала зі своїм сином. Під час поїздки на велосипеді з нею трапився серцевий напад. Втративши свідомість, співачка вдарилася головою і незабаром померла від крововиливу в мозок. До тями Ніко так і не прийшла. Їй було 49 років.
На 74-му році життя померла Аніта Палленберг, модель і акторка, муза гурту The Rolling Stones. Палленберг була популярною в 1960-і.
2 
1
Коментарі