– Друзів у нас багато, – вважає громадський активіст Олег РИБАЧУК, 56 років. Він був віце-прем'єром у першому уряді Юлії Тимошенко й очолював секретаріат президента Віктора Ющенка. – Це ті, хто на власній шкурі відчули агресію Росії або Радянського Союзу: країни Балтії, Вишеградська четвірка, скандинавські – з різних історичних причин. Це – в Європі. Також – Сполучені Штати Америки. Але вони допомагатимуть, якщо в Україні підуть зміни. Поки ж бачать, що корупція процвітає, хоча для нас це – питання номер один. Також – створення умов для бізнесу, українського й іноземного.
На яку з країн можемо покластися в найближчі рік-два?
– Союзники – ті самі. Але вже є підстави тривожитися. Чуємо від влади розмови про реформи, бачимо махання папірцями – й ніяких дій. Якщо не зробимо справжніх реформ – ніхто нас не підтримуватиме.
Минулого тижня відвідав зібрання євроатлантичних друзів України в Словаччині. Там були посадовці високого рівня. Вони говорили, що найбільша пересторога – в Україні досі зберігся олігархічний вплив. Є багато прикладів, що старі корупційні схеми відновлені в уряді Яценюка. Процвітають у різних відомствах. Ідея з біометричними паспортами під фірму "Документ" – повторення скандалу з ЄДАПСом Василя Грицака.
Час нас піджимає. Є кілька місяців, щоб уряд пішов шляхом реформ. Для цього залучають шанованих міжнародних експертів. Кілька десятків свідомих депутатів мають стати справжньою опозицією. Також потрібен жорсткий громадський тиск. Без нього не обійдемося. Бо вже чуємо, що бюджет на наступний рік голосуватимуть 30–31 грудня. Це – сигнал. Завжди, коли хочуть пограбувати країну, відкладають на такий час. Мовляв, треба швидко проголосувати. Наші європейські друзі – не сліпі. Все це бачать.
Якщо покажемо прагнення до реформ, в яких сферах і чим нам могли б допомогти друзі?
– У реформуванні країни. Основна наша проблема – корупція. Прогрес тут стане індикатором успішності реформ. Уже приїхала працювати заступником міністра внутрішніх справ Ека Згуладзе, яка керувала грузинською міліцією. Вона робила зразкові реформи. Маємо іноземців-міністрів. Якщо хтось із них відмовиться від співпраці з урядом – це буде червона картка і прем'єру Яценюку, і владі загалом.
Треба ліквідувати державне регулювання, знищити контролюючі органи. Розібратися з прокуратурою, яка демонструє нахабство і не виконує своїх службових обов'язків. Саме ця структура мала б боротися з корупцією. У Грузії відразу розібралися з нею, посадили генпрокурора. Президент має зрозуміти: не треба гратися з народом, створювати партію свого імені, заручатися підтримкою олігархів. Якщо хоче залишитися в історії, має виконувати волю людей. Якщо ні – його політично ніщо не врятує.
Що тоді?
– Дострокові вибори. Але краще вже так, ніж порохова бочка, як у лютому 2014 року.
13 
1
Коментарі