Позиція росіян: буде, як хочемо ми, або ніяк
Новий представник України у Тристоронній контактній групі по Донбасу Леонід Кравчук 30 липня заявив, що досягти миру допоможуть компроміси: "Місія одна – закінчити війну. Я робитиму для цього все, що зможу. Будемо йти на компроміси в тому, як управляти ситуацією".
Про які компроміси йдеться? Їх Леонід Макарович не озвучує. Та з історії сучасної України випливає, що компроміси в розумінні Кравчука – це передусім ганебні поступки Московії, виконання не передбачених жодними угодами брутальних вимог колишньої метрополії. Тривога залишається попри те, що політик зауважує, що компроміси допустимі не в усьому – не йдеться про суверенітет, територіальну цілісність, незалежність, недоторканність кордонів.
Перший президент України виступатиме за те, щоб управління територією Донбасу принесло користь людям, які там живуть, аби вони відчули, що є господарями своєї землі. Хотілося би почути докладніше пояснення. Що ж для цього треба зробити? А до січня 2014 року вони цього не відчували?
31 липня в інтерв'ю "Суспільному" Кравчук назвав можливі компроміси. Особливого статусу Донбасу він не сприймає, бо йому незрозуміло, що це таке. Одначе може сприйняти "особливу систему управління" в цих регіонах.
Дивна логіка, нагадує не компроміс, а завуальовану капітуляцію. Бо й справді: "Треба, щоб вони мали не менше прав і свобод, ніж мають інші регіони України. Повернути їх у такому стані, як було раніше, непросто. Тому треба запропонувати більше прав і можливостей, але в рамках Конституції і законів України. Йдеться тільки про систему місцевого самоуправління". Як це зрозуміти: більше прав і можливостей, але в рамках Конституції? І з якого дива? Управління Донбасом має принести користь усій країні, щоб усі українці відчули себе господарями на своїй землі. Бо за що тоді загинули тисячі наших громадян, десятки тисяч поранено.
Голова політради партії "Опозиційна платформа – За життя", народний депутат Віктор Медведчук, колишній однопартієць Кравчука по СДПУ(о), заявляє: якщо не виконувати Мінських угод, то Донбас буде втрачено для України назавжди. Чи не тому Леонід Макарович говорить про особливу систему управління в ОРДЛО? Але, треба думати, цього разу пропетляти "між краплинами дощу" першому президентові не вдасться.
Території так званих ЛНР і ДНР у нинішньому стані – з ущент зруйнованою промисловістю, антиукраїнськими настроями більшості населення – це ракова пухлина, яку Кремль хоче впарити Україні.
Трохи історії. У травні 1992 року в інтерв'ю італійській газеті La Stampa Леонід Кравчук сказав: "Припустимо, що ми вивеземо з України всю ядерну зброю і станемо без'ядерною державою. Ми цього й хочемо. Але які будуть гарантії нашої безпеки? Німеччині, наприклад, її гарантує НАТО. Хто буде забезпечувати недоторканність України? Росія? Можливо, ми й були б згідні на це, але Росія постійно пред'являє нам територіальні претензії".
Слушна думка. Логічна. Але як тоді зрозуміти, що українці кинулися вивозити з випередженням графіка тактичну ядерну зброю на територію північного сусіда. Таке враження, що між Москвою і Києвом було досягнуто порозуміння. Підкилимне. Ніде не зафіксоване. Леся Українка писала: "Вкраїна бачила не раз, як тії закоханці під вечір забували все, про що співали вранці".
Взагалі кажучи, компроміси з московитами в Леоніда Макаровича якось не складалися. У вересні 1993 року в Масандрі проходила урядова нарада російської й української делегацій. Обговорювали майбутню долю Чорноморського флоту. Було висунуто пропозицію українську його частину й інфраструктуру передати Росії на покриття боргів за енергоносії. Цю ідею підтримував президент Кравчук.
Представник міністра оборони у ВМС України в Севастополі віцеадмірал Володимир Безкоровайний згадував: "З критикою президента виступила низка партій і суспільних рухів. Особовий склад кораблів і частин ВМС України на загальних зборах підтримав звернення до Ради національної безпеки та оборони України, в якому відзначалося, що за "нерішучої позиції керівництва ми втратимо не тільки Крим, а й незалежність України".
Міністр оборони Костянтин Морозов згадував, що Україна на всіх переговорах відстоювала своє право на володіння частиною флоту та матеріальними цінностями в Криму, які він використовував.
Однак Леонід Кравчук скасував свій указ від 6 квітня 1992 pоку, який визначав Чорноморський флот як основу Військово-Морських сил України. "У мене, – пише Морозов, – було відчуття, що я наткнувся на стіну під час бігу. Відчуття великої втрати – на дуже довгий час, якщо не назавжди".
Росія отримала 81,3 відсотка плавзасобів, усе озброєння для них і систему базування. Крім того, захопили всю інфраструктуру флоту на узбережжі Криму, в Запорізькій і Херсонській областях. Залишається не зрозумілим, куди поділися 11 мільярдів доларів? У таку суму за столом переговорів у Масандрі було оцінено Москвою плавзасоби ЧФ, казав Безкоровайний.
1994 рік. Згадує архітекторка, народна депутатка України першого скликання Лариса Скорик: "Я тричі була на переговорах із росіянами. Це стосувалося Чорноморського флоту. І за третім разом заприсяглася собі: більше на жодні урядові переговори з росіянами немає сенсу їхати. Вони розмовляють тільки з позиції сили, ігноруючи міжнародне право, будь-які закони, все, на чому стоїть цивілізований світ. Єдине, чого вони бояться, – щоб їх хтось не обдурив. Що їм забракне спритності розгадати чийсь хід, бо відверто з ними говорити на рівні міжнародного права – порожня розмова. Постійно демонструють боярський менталітет: "Вот мы так, а вы как себе хотите". Логіки не сприймають".
2015 рік. Згадує дипломат Володимир Огризко: "Легше було би домовитися з марсіанами з будь-якого питання. Тому що з Росією можна домовитися тільки в одному випадку – коли їм нав'язують свою позицію, вони розуміють мову сили".
2020 рік. Представник ОРДЛО у Тристоронній контактній групі з урегулювання конфлікту на Донбасі журналіст Денис Казанський констатує: "Позиція росіян і їхніх бойовиків, яку я побачив на переговорах: буде, як хочемо ми, або ніяк. Мені складно уявити компроміси".
Що змінилося в політиці московитів? Казанський нагадав, що під час мінських переговорів Україна йшла на компроміси не раз: 2014-го підписала закон про особливий статус Донбасу, восени торік погодилася на формулу Штайнмаєра, яка передбачає проведення виборів на окупованих територіях, надання їм особливого режиму місцевого самоврядування. І тільки потім – отримання Україною контролю над кордоном.
Кремль на жодні вигідні Україні поступки не піде.
Складно сказати, на який компроміс зважиться Леонід Кравчук у відповідь на погрози голови комітету Держдуми у справах СНД, євразійської інтеграції і зв'язків зі співвітчизниками Леоніда Калашникова: "Я вважаю, що виділення США 300 мільйонів доларів на військову допомогу Україні відкриває нам двері, щоб допомагати людям, по яких вони хочуть з цієї зброї стріляти, – ДНР і ЛНР. Ми теж маємо право постачати зброю в ці республіки офіційно".
Першому президентові України варто було б згадати пораду першого міністра оборони Костянтина Морозова: "Сьогодні кажуть: тоді було багато зради. А чому? Бо відійшли від двох головних принципів формування особового складу, які ми прописали після 1991 року: екстериторіальний принцип комплектування частин кадрами, наявність у керівного складу війська українського коріння. Якщо в офіцера є родичі в Петербурзі, на Уралі, Москві, то хіба він може бути на 100 відсотків відданий Україні?"
31 липня Кравчук 20 хв. брав участь у шоу "60 минут" на каналі "Россия-1". Думки і заяви Леоніда Макаровича суперечливі: "Не может быть мир за счёт одной стороны или за счёт интересов другой. Только движение навстречу друг другу. Слышать людей в Донбассе. Слышать людей в Украине. Пусть они (ватажки ДНР і ЛНР Пушилін і Пасічник. – Країна) приедут в Украину. Задайте им вопрос: поедут они в Киев со мной договариваться? Они слушать не хотят. Кто начинал войну? Сепаратисты!"
No comment. Які можуть бути претензії до Московії? Про які санкції проти Кремля може йтися? Якщо голова української делегації у Тристоронній контактній групі дотримуватиметься такої позиції і під час офіційних перемовин, то наслідки для Української держави і для її громадян будуть печальні.
2 
1
Коментарі