Право приймати Конституцію і важливі закони на референдумі, вступ України до Митного союзу та Єдиного економічного простору, боротьба з корупцією, повернення до парламентсько-президентської форми правління, пропорційної системи виборів та запровадження імперативного мандату для депутатів Верховної Ради, надання російській мові статусу державної і право на друге громадянство – з цими ідеями Віктор Медведчук повертається у велику політику
Чому в Україні склалась така ситуація, що вибираємо тільки між Тимошенко та Януковичем?
– Банально сказати, що так вирішив народ. Але так воно й є. 48 відсотків підтримали Януковича, а 45 – Тимошенко. Цей розклад має історичні причини. Кандидат, популярний на Сході, завжди перемагає популярного на Заході. Єдиний виняток – третій тур президентських виборів 2004 року. І це лише завдяки Майдану, щирій підтримці та вірі людей, які вплинули на інших виборців.
2004-го і народ, і політична еліта розуміли, що реальних кандидатів тільки два. Інші не мають шансів на перемогу. 2010-го – так само.
Це відрізняє нас від Росії та Білорусі?
– Так, в українського народу завжди є вибір, і це реально впливає на політику. У Путіна в Росії підтримка не падала нижче 50 відсотків. Усі розуміють: хоч би що там сталося, він буде у Кремлі. У нас ніколи не зрозуміло, хто завтра сидітиме на Банковій.
Якщо в нас стала демократична традиція зміни влади, чому Тимошенко та її соратники в тюрмі?
– Ми ж не можемо стверджувати, що вона перебуває там саме завдяки Януковичу. Є така версія, але це тільки версія. Але, на мій погляд, людина, яка у фіналі президентських виборів програла 3 відсотки, не може бути за ґратами. Тому що вона уособлює іншу, майже рівнозначну, частину суспільства. І ці люди нікуди не зникають.
Юлія Тимошенко може бути засуджена за неправомірні дії з підписання угоди щодо ціни на газ?
– Вважаю, що це зроблено безпідставно. Тимошенко діяла в ситуації крайньої необхідності і за обставин, які, на мій погляд, не можуть бути причиною засудження. Вона освячувала газові контракти, підписані представниками суб'єктів господарювання. І ці дії, згідно з ситуацією, що склалася на 19 січня 2009 року, були абсолютно вмотивовані.
Чому вас так багато на білбордах?
– Ви вважаєте – багато?! Я думаю, достатньо. У мене є ідеї, які "Український вибір" і я пропонуємо.
Які?
– Головне завдання "Українського вибору" – це реалізація норм прямої демократії. А саме, втілення в життя права народу на управління країною. Згідно з Конституцією, єдиним джерелом влади є народ, який здійснює її безпосередньо та через органи влади і місцевого самоврядування. Останнє ми робимо 20 років, але суттєвих зрушень нема. А безпосередньо – ні! Чому? Ми переконані, що український народ має право і повинен сам вирішувати стратегічні питання життя країни. А це – прийняття Конституції, важливих законів, інших доленосних рішень у державі, висловлення недовіри органам влади й самоврядування, наслідком якої буде їх відставка. Щоб народ, якщо це підтримано більшістю, міг змінити владу не тільки на виборах.
Наступне. Як забезпечити зростання добробуту громадян, зарплат, пенсій? Єдиний шлях – забезпечити зростання економіки. На наш погляд, це можливо тільки через вступ України в Митний союз, до Єдиного економічного простору. Сьогодні влада й опозиція відстоюють європейський вибір і при цьому не наводять аргументів – чому? Але це й не дивує – їх просто нема. А більшість громадян України, як засвідчує соціологія, підтримують ЄЕП і Митний союз.
Ми вважаємо: забезпечити реальну боротьбу з корупцією можливо лише через прийняття антикорупційного законодавства не депутатами, яких воно теж торкається, а на всенародному референдумі.
Ми підтримуємо статус російської мови, як другої державної. Виступаємо за введення інституту подвійного громадянства, як це заведено в цивілізованих країнах.
Звертаю вашу увагу – усі ці питання підтримують більшість громадян України.
І щодо федеративного устрою України. Переконаний: це – єдині ліки від розколу країни. Ми повинні зробити все, щоб забезпечити незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.
Чому Леонід Кучма та Віктор Янукович, які вигравали президентські вибори на проросійській риториці, ставали стриманішими, як тільки сідали в головне державне крісло?
– Вони не виконували обіцяного. У Януковича двомовність зникла з інтернет-сайта й програми – але декілька днів тому він заявив, що в Україні існує двомовність. Якби Ющенко хоч раз 2004 року сказав, що поведе країну в НАТО, то не став би президентом навіть у четвертому турі. Якби Янукович заявив, що європейський вибір для нього – безальтернативний, він би не переміг. Влада не виконує своїх обіцянок.
Можливо, є гасла, від яких і справді краще відмовлятися на посаді президента?
– Але ж без цих гасел вони не можуть стати президентом. Президенти змінюються, а переконання громадян України залишаються.
"Регіонали" стали монополістами на проросійську політику в Східній Україні. Чому в них немає конкурентів?
– Те, що вони наберуть найбільшу кількість голосів серед електорату Сходу і Півдня – це однозначно. В мажоритарних округах – також. Певну конкуренцію можуть скласти тільки комуністи, в яких подібні погляди з багатьох питань. Але вони в різних вагових категоріях із Партією регіонів.
Комітет опору диктатурі можна назвати монополістом проукраїнського електорату?
– Стосовно Центральної України, то ще побачимо. А в Західній – так, однозначно.
Соціологічні опитування свідчать, що до Ради пройдуть партії Віталія Кличка та Наталі Королевської. Що це змінить?
– Вони можуть пройти в Раду, але це нічого не змінить. Ці вибори взагалі нічого не вирішують. Наступна Рада, хоч би хто туди ввійшов, через декілька місяців матиме такий же рівень довіри, як сьогоднішня. Опозиція не може на цих виборах перемогти – бо вже програла. Це сталося, коли вона дозволила владі 2010 року, зокрема Конституційному суду, скасувати конституційну реформу. По-друге, програла, коли проголосувала за відмову від пропорційної системи виборів. У результаті дві третини нових депутатів-мажоритарників підуть у провладну більшість.
Усі розмови, що опозиція переможе, віддасть владу народу, змінить ситуацію – винятковий популізм. Верховна Рада згідно з Конституцією 1996 року нічого не вирішує, окрім законодавчої діяльності.
Але опозиція може демаршами спровокувати парламентську кризу чи змінити прем'єра.
– Міняти главу уряду? Навіщо? Він працює до 2015 року, якщо влаштовує президента. Потрібно 226 голосів, щоб прем'єра відправити у відставку. В опозиції навіть цього не буде. Які ще питання вирішує Верховна Рада? Ніякі. Опозиція каже, що наведе порядок. Але це все – балаканина. Ми ж їх бачили при владі.
І ви теж були при владі.
– По-перше, саме тоді була проведена конституційна реформа, що перетворила Україну на реально демократичну державу. А по-друге, зростання економіки було більш як 12 відсотків. Але зараз я нікуди не балотуюсь.
Імперативний депутатський мандат вирішить проблему "тушок"?
– Без нього "тушки" будуть завжди. Конституційна реформа 2004 року передбачала, що позбавлення депутатського мандату відбувається навіть за фактом виключення з фракції. Але Литвин і Мороз на стадії голосування реформи 8 грудня 2004-го викинули цю норму.
У парламенті 1998–2002 років були люди, які до 14 разів міняли фракцію. А фракцій було всього, здається, 12. Яка відповідальність перед виборцем? Та ніякої. Треба встановити шлагбаум. Він називається імперативний мандат. Без нього в майбутній Раді нічого не зміниться. Саме тому я наголошую, що треба повертатися до парламентсько-президентської форми правління, пропорційної системи виборів та вводити імперативний мандат. Тільки це назавжди вирішить проблему "тушок" і покладе край парламентській корупції.
Як просувати ідею імперативного мандата, якщо ви навіть не збираєтеся балотуватися в Раду?
– Ми пропонуємо концепцію суспільству і будемо популяризувати її. Треба внести зміни в Конституцію, які дозволили б ставити питання недовіри до Верховної Ради, уряду, керівників адміністрацій, органів місцевого самоврядування. Прийняти закон про референдум. Ми на цьому будемо наполягати.
А вас по старій пам'яті візьмуть і не підтримають.
– Мене можуть і не підтримати як Медведчука. А саму ідею за декілька років підтримають мільйони громадян. А, може, це відбудеться й раніше.
Дуже багато версій, для чого Віктор Медведчук розвішує свої білборди і розкручує громадський рух "Український вибір". Кажуть, стомився сидіти склавши руки.
– Чому сидіти? У мене є бізнес. Вважаєте те, що робить влада чи опозиція, – це робота? У принципі, може й робота. Але дуже погана.
Які посади у владі вас цікавлять?
– Починаючи створювати "Український вибір" я знав, що казатимуть: "А, на ці вибори не йде, значить, піде на наступні". Для мене існує в суспільстві водорозділ. З одного боку – влада, яка намагається будь-що утриматися. І опозиція, яка бореться за владу. А з іншого боку – український народ. Нема в мене такої мети – обіймати будь-які посади в державі, або брати участь у виборах. Вони нічого не дають і нічого не змінюють. Я хочу запропонувати людям ідеї. І ці ідеї, якщо їх реалізувати, дадуть результат. Наскільки це вдасться мені зробити? Поживемо – побачимо. Я вірю в успіх. І це значно важливіше, ніж будь-які посади.
Вас називають представником Кремля в Україні.
– Це примітивна точка зору. Я – український політик, небайдужий до долі своєї країни. Питання, які ставить "Український вибір", підтримують більшість громадян країни.
Яка форма державного правління для України найкраща?
– Парламентсько-президентська. Я прихильник саме цієї моделі ще із середини 1990-х.
Що перешкоджає встановленню саме такої форми правління?
– Інтереси влади й опозиції. Навіщо воно опозиції, коли вона хоче стати владою? 2002 року Ющенко, Тимошенко, Симоненко і Мороз висунули тезу – треба змінити систему влади в країні. Ми їх випередили. 24 серпня 2002-го президент Кучма виступив зі зверненням до українського народу про те, щоб змінити систему влади на парламентсько-президентську. Ви хотіли – то влада згодна. Зі співпрацею попервах не вийшло. Потім ми домовилися з комуністами та соціалістами. Але опозиція в особі Ющенка і Тимошенко була проти. Їм потрібна була влада, сконцентрована в одних руках. Вони боролися за шинель Леоніда Кучми. Отримав одну посаду – і маєш всю владу в державі.
Зараз усе повторюється один до одного.
Але ж у грудні 2004-го протягнули перехід до парламентсько-президентської форми правління.
– Я не згоден зі словом "протягнули", коли за конституційну реформу голосують 405 народних депутатів. Так, Ющенко був дуже розчарований. Тимошенко – теж. Але пізніше вона, мабуть, дуже раділа. Інакше, чи поставив би Ющенко її прем'єром після виборів 2007-го? Та ніколи! Це конституційна реформа і більшість у парламенті визначали кандидатуру Тимошенко, і Ющенко мусив її призначити. А Янукович став би прем'єром 2006 року, якби не реформа? Невже в Ющенка поїхав "дах" – призначати прем'єром свого опонента? Однак конституційна реформа поставила його в такі умови. Так що без конституційної реформи політичні зірки Януковича і Тимошенко згасли б.
Із 2006-го до 2010 року Україна жила в умовах істинної демократії. Після цього вона закінчилася.
Навіщо Янукович створив Конституційну асамблею?
– Він хоче внести зміни в Конституцію. Наприклад, через деякий час ініціюватимуть перехід до парламентсько-президентської форми правління, щоб убезпечити себе на випадок приходу до влади опозиції. Але чи опозиція підтримає це? На мій погляд – ні! Вони теж жадатимуть усієї влади.
Cеред людей панує масове розчарування владою. До чого це може призвести?
– Важко сказати, яка крапля переповнить чашу. Може, поштовх стався вчора ввечері, а ми просто цього ще не знаємо. Було багато злочинів, де ґвалтують і вбивають, але чомусь саме випадок з Оксаною Макар збурив усе суспільство, усю державу.
Якщо люди можуть масово засвідчити свою позицію, вони будуть почуті владою. Примусять її діяти в інтересах народу. Тобто, треба створити такі умови, за яких влада буде загнана в кут. Добре, що Майдан закінчився без крові. У цьому заслуга і тодішньої влади, що не піддалася на заклики радикалів. Як буде завтра – важко сказати. Я не завжди розумію, що думає теперішня влада.
Однак упевнений, дострокові вибори президента можуть відбутися тільки за однієї умови – якщо він добровільно піде у відставку. Передумов до цього я не бачу. Тобто, чекаємо 2015 року. Будуть нові кандидати, нові обіцянки.
2 
1
Коментарі
89