"Перефокусовуємо українців Англії з жаху війни на життєствердність"

Валерій Залужний ушанує пам'ять жертв Голодомору в кентербері

У травні 2022-го ви заснували громадську організацію Canterbury for Ukraine. Яка основна сфера її діяльності?

– На початку ми зосередилися на пошуку спонсорів і допомозі українцям, які шукали прихистку у Великій Британії. Допомагали з оформленням документів та логістикою. Наш досвід вплинув на формування системи видавання віз Homes for Ukraine. Разом з українцями жили в Парижі, доки в британському посольстві визначалися, як бути з вимушеними переселенцями з України. Згодом перевозили їх в Англію. Після приїзду в Кентербері допомагали всім облаштуватися.

Як саме?

– Створили курси англійської мови, на які ходили майже 150 осіб одночасно. Два роки ми вели їх як благодійні спільно з Canterbury Christ Church University, тепер вони отримали державне фінансування. Допомагаємо нашим землякам оформлювати документи на субсидії чи влаштовувати дітей у школи. Консультуємо від того, де купити сімкарту для телефона, до складніших питань. З першого дня діяльності нашої організації діє Welcome Hub, куди можна звернутися по допомогу. Із середини 2022-го активно співпрацюємо з органами місцевої влади. Вони сприяють українцям у пошуку житла та праце­влаштуванні. Наша мета: визначити прогалини в системі адаптації та допомагати там, де немає інших організацій чи державних програм підтримки. Де нема кому підставити плече.

 

На чому сфокусувалися, коли налагодили побут переселенців?

– Зайнялися більше соціально-культурною роботою. Маємо чотири досягнення. Перше: створили український жіночий хор Сanterbury for Ukraine Lady`s Choir, який став шалено популярний. Створювали його, щоб жінки відчували себе спільнотою та практикували спів як антистрес. Хор став окрасою основних подій нашої організації – Дня Незалежності, Дня вишиванки. З часом колектив почали запрошувати на місцеві фестивалі. Хор дає щонайменше один концерт на місяць. Часом більше. Одна із залізниць South Eastern Railways на­звала свій поїзд Spirit of Ukraine (Дух України. – Країна). На урочистості з цієї нагоди запросили саме наш хор, який виконав гімн України в Лондоні. Також колектив виступив на вшануванні пам'яті ветеранів і загиблих у Рочестері.

Які три інші досягнення?

– 2022-го створили програму для українських дітей. Це радше не школа, а клуб для спілкування рідною мовою. Майданчик, де дорослі можуть передати дітям знання з нашої історії, культури та традицій. Хочемо, щоб вони почувалися тут українцями.

2023-го створили клуб для людей літнього віку. Якщо молодь адаптувалася швидко, то старші переважно були ізольовані й ні з ким не спілкувалися після переїзду. Клуб дав змогу відчути себе частиною громади. Вони ходять на екскурсії, грають в ігри, співають та читають книжки. Рік тому створили секцію української літератури в системі бібліотек Півдня Англії. Закуповуємо книжки сучасних українських авторів та літературу про Україну. Ці книжки є частиною фонду обміну, який доступний українцям на Південному Сході Британії.

Як українці дізнаються про діяльність вашої організації?

– З перших днів створили групу у фейсбуку Сanterbury for Ukraine. Це стало платформою доєднання до громади й обміну інформацією та порадами. Тепер у групі майже 2,5 тисячі українців.

Хто може звертатися по допомогу і як допомагаєте найчастіше?

– Жителі графства Кент. Переважно – Кентербері. Передовсім допомагаємо адаптуватися до життя в Англії. Наші волонтери підшукують житло. Маємо програму фінансової підтримки українців – жителів Кентербері, які потрапили у скруту. Фонд також займається фінансовими зборами для гуманітарних проєктів в Україні.

Який алгоритм підтримки українців, які приїжджають до Кентербері?

– Українці приїздять сюди за офіційною програмою Homes for Ukraine і контактують з органами місцевої влади, які надають їм наші контакти. Щопонеділка проводимо Welcome Hub. Українці та наші спонсори, які мають запитання чи проблеми, приходять туди, і ми їм допомагаємо. Радимо, куди звернутися для запису у школу чи як стати на облік із працевлаштування. Якщо в українців Кентербері виникають якісь інші проблеми, вони пишуть нам на електронну пошту, й ми намагаємося їх розв'язувати.

Хто наповнює бюджет організації?

– Велика частина тримається на волонтерських зборах. Активно подаємося на гранти. Це стосується і шкільної програми, і хору, і проведення масових заходів. Багато пожертв роблять українці та громада міста Кентербері. Одного мецената немає, це радше крауфтфандинг.

Як підтримують вашу діяльність британці?

– Під час заснування організації до неї увійшли як британці, так і українська діаспора. Британці ділилися своїм досвідом, знаннями та контактами, які були корисні для розв'язання питань, з якими стикаються українці. Допомагають не стільки фінансово, як організаційно-політично.

Які відгуки чуєте від тих, хто скористався вашою допомогою?

– Люди вдячні. Вони відчувають себе єдиною громадою, і це найголовніше. Ми допомагаємо знайти дім на чужині. Британці переважно підтримують. Хоча стикались і з проявами російської пропаганди. Ми блокували ці заходи, пояснювали: це брехня й поширення російсько-імперської ідеології. Коли збираємо масовий хід, щоб нагадати англійцям, що війна й боротьба України за незалежність тривають, співпрацюємо з місцевою поліцією, аби уникнути провокацій. 2022-го влаштували дітям-біженцям поїздку в зоопарк. Після неї до нас підійшла одна мати та сказала: "Дякую, моя дитина вперше за довгий час усміхнулася". Заради таких моментів і варто працювати.

Чим живе спільнота українців у Кентербері?

– Знаходимо нагоди, щоб згуртуватися, заспівати "Червону калину" чи "Пливе кача" й відчути підтримку одне одного. Водночас повсякдення українських переселенців – це не щоденне свято. Більшість людей приїхала сюди без знання мови й розуміння, як влаштоване тутешнє життя. Декого ми вивозили шокованими з прифронтових територій. Багато родин приїхало сюди лише з наплічником із документами. Створення бодай подоби нормального життя – наша основна мета. Допомогти вижити в цих умовах.

Якими українськими національними традиціями ділитеся з англійцями?

– Моя дружина готує неймовірний борщ. Тож вона влаштувала кілька вечірок-борщівок у Кентербері. Залучили 20 волонтерів: хтось готував, хтось подавав. Хотіли донести нашу кулінарну культуру британському суспільству, а також зібрати кошти на підтримку України. Найбільша борщівка була на понад 60 осіб. Такими заходами прагнемо згуртувати українців Кентербері й перефокусувати з жаху війни на життєствердні речі. А ще підтримувати Україну та її культуру через народну дипломатію. Майже всі англійці куштували борщ уперше, й усім сподобалося. Це місток до розуміння та підтримки.

Невдовзі українці вшановуватимуть пам'ять жертв Голодомору. Як доносите важливість Дня пам'яті?

– Це важлива подія для кожної української родини. З 2022-го вшановуємо пам'ять жертв Голодомору в Кентербері. Цьогоріч панахиду за невинно убієнними в Голодомор українцями відправить голова англіканської церкви Джастін Велбі в кафедральному соборі Кентербері 23 листопада, о 17:30. За ці роки ми створили міжконфесійний формат панахиди: поєднали нашу православну традицію з англіканською – зрозумілішою для британців. Ушанують загиблих генерал і посол України у Сполученому Королівстві Валерій Залужний, лорд-лейтенант Кенту і представниця короля леді Колґрейн та вся громада міста. Наш хор співатиме молитви й жалобні пісні.

Чи відчуваєте, що діяльність Canterbury for Ukraine наближає українську перемогу?

– Сподіваюся, що так. Багато українців Кентербері має чоловіків, синів і братів на фронті. Хочу вірити: те, що наші воїни не переживають за свої родини й розуміють, що їхні рідні – в надійному тилу, це наш скромний внесок у перемогу.

Що каже ваш син, який боронить незалежність України на фронті, про вашу діяльність?

– Каже, що це круто. Комусь судилося захищати українську землю збройно, а хтось оберігає гуманітарно. Головне – підтримувати одне одного до перемоги.

×