Політичні свободи людей обмежують, "загодовуючи" населення

 

У всьому світі намагаються обмежити політичні свободи, "загодовуючи" населення, – вважає британський політолог Джон Кампфнер

Відкритий ринок і вільний доступ громадян до економічних благ завжди супроводжує демократизація – стверджує класична соціологія. Британський політолог і головний редактор журналу The Global List on Censorship Джон Кампфнер у книжці "Свобода на продаж: як ми розбагатіли – й позбулися незалежності" це заперечує. У світі дедалі чіткіше відчувається умовний договір між владою та населенням, каже він. Уряд забезпечує можливість заробляти, витрачати, спокійно ходити вулицями й бути вільними в особистому житті, натомість громадяни не втручаються в політику, доки їх не просять. У книжці описані вісім країн, в яких бував автор, – зокрема, Велику Британію, Сингапур, Індію, Італію, Росію. Скрізь, запевняє Кампфнер, публічні свободи обмежують. Прикриваючись або добробутом, або вимогами безпеки

Чому договір, про який ви пишете, сформувався саме останнім часом? Раніше світ був недостатньо багатий?

– Це одне з пояснень. Нові ­умови виникли 1989-го. По-перше, ­раніше справді бракувало споживчого багатства. В резуль­таті глобалізації та вільного ­перетіку капіталів це стало можливим. Крім того, з падінням соціалістичної моделі залишилася одна економічна ідеологія. А відсутність конкуренції розслабляє.Ця тенденція всесвітня?

– Вона оминає лише країни з диктатурами зразка XX століття – Північну Корею, Іран, донедавна Бірму. Але в інших ­місцях – діє. Звісно, географія, ­історія, культура й політична хореографія в кожній країні свої. Але загальні правила договору можна однаково застосувати як у так званих західних демократіях, в авторитарних ­державах ­XXI століття, і там, де зупинилися на півдорозі від однієї моделі до другої.

У всіх країнах колишнього Радянського Союзу зміни в цьому плані відбувалися на краще. Адже раніше не було ані політичних, ані споживчих свобод. Який тип цього договору діє в Україні?

– Україна, схоже, рухається у звичному для себе ритмі: "два кроки вперед, один назад". ­Прогрес є, хоча політична ситуація і здається проблемнішою, ніж раніше. І змінюється в російському напрямку.

У Росії ж Володимир Путін намагається запровадити сингапурську модель. Він забезпечує людей тим, у чому вони відмовляли собі раніше. Особисті свободи важливі, просто ми вже звикли сприймати їх як належне. Але не менш необхідні свободи публічні: висловлювати думку, бути активним у політиці. ­Критично важливою для розвитку суспільства є свобода створювати проблеми для влади. У Росії це великою мірою неможливо.

Сингапурська модель може успішно існувати за однієї ­умови: держава мусить забезпечувати достойні стандарти життя. ­Якщо ж економічна ситуація погіршується, зростає корупція – дотримуватися договору стає складніше.

Схильність до підприємництва ­мають лише близько 5 відсотків людей. Так само далеко не в кожного є потреба в політичних свободах. І чиновник міркує: може, прибрати цю опцію взагалі – адже так управляти значно легше й спокійніше.

– Нинішня ситуація потенційно небезпечніша й легша до втілення, ніж запровадження авторитаризму. Адже повна споживча свобода є таким собі анестетиком для мозку. Зараз, живучи в Україні, можна потрапити на чудовий пляжний курорт у Туреччину, або податися кататись на лижах до Західної Європи. Можна мати хороші будинок чи дачу, купувати красивий одяг і їздити хорошою автівкою. Або, якщо не маєте цього зараз, то принаймні вірите, що одного дня надбаєте, або діти ваші матимуть. Це допомагає стишити протестні настрої громадян, і вони вимагають від уряду меншого.

Важливо, щоб люди усвідомлювали: незалежно від того, де вони перебувають і які їхні політичні вподобання, цей сценарій реалізовується, і він є потенційно успішним. Так, його втілення потребує кмітливої роботи багатьох людей при владі. ­Треба постійно забезпечувати пристойні стандарти життя. Саме тому китайські урядовці дбають, щоб темпи економічного зростання не падали нижче 8 відсотків на рік. Ситуація має покращуватися весь час – інакше будуть проблеми. На останньому конгресі Комуністичної ­партії Китаю всі активно говорили про боротьбу з корупцією. Бо розуміють: щоб зберегти чинний порядок, щоб народ не бунтував, влада має бути ефективною. Крім того, – продовжимо використовувати термін "анестетик" – проблема цих ліків у тому, що врешті-решт організм до них звикає. І вимагає дедалі більшої дози. Тож цікаво, що відбуватиметься, коли держави підійдуть до порогу своєї ефективності.

Зараз ви пишете книжку про олігархів. Яку роль надбагаті грають у цьому договорі?

– Вони живуть своїм паралельним життям і створюють проблеми цій системі. Так, ­олігархи ­постачають владі ресурси – але натомість отримують ­повне сприяння у роботі. І через це в ­народу виникає відчуття, що блага розподіляються несправедливо.

×