Юрій АНДРЕЄВ, 61 рік, колишній інженер ЧАЕС, президент Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз Чорнобиль України":
- 2013-го, за державною програмою зняття ЧАЕС з експлуатації, відпрацьоване ядерне паливо мають перемістити з реакторів у сховища для тривалого зберігання. Але насправді через два роки нічого не зміниться. Палива в реакторах вже немає, його помістили в басейни витримки. Вони заповнені вище критичної позначки. Сховище в нас є, але рідке, розраховане на тимчасове зберігання. Воно теж заповнене, і термін перебування палива у воді збіг. Сухого сховища для постійного зберігання палива не будують - немає навіть проекту.
За 10-15 років у південній частині 30-кілометрової зони відчуження, зокрема в Чорнобилі, можна буде жити й господарювати. Зараз у Києві фонові значення становлять 18 мікрорентген на годину, у Чорнобилі - 6. Проте у ґрунті на території цієї частини зони досі триває бета-розпад. Це означає, що там не можуть знаходитися діти, адже їх важко відучити лазити по траві, тобто суворо дотримуватися санітарних правил.
За 10-15 років у Чорнобилі можна буде жити й господарювати
За 12 років державна програма передбачає консервацію реакторних установок. Паливо вивезуть зі станції, щоб у реакторах не залишилося елементів, що розпадаються. Братися за таку серйозну роботу можна лише за участі та рекомендацій головного конструктора реактора РБМК-1000. Це Московський НДКІ енерготехніки. Досі звідти нікого не запрошували, тому знову будуть помилки.
2045-го радіоактивне випромінювання від конструкцій реакторів знизиться до прийнятного рівня. Їх можна буде переплавляти. Під час цього процесу разом зі шлаками виходить основна частина радіонуклідів. Утворений метал можна використовувати в будівництві нових реакторних установок. Він залишиться слаборадіоактивним, але людина контактуватиме з ним лише під час монтування.
До 2065-го планують завершити демонтаж реакторних установок. Ідеться про перший, другий і третій реактори. Хоча, на мою думку, в цьому немає потреби. Демонтаж чимало коштує, отриманий металобрухт буде занадто дорогий. Найкращий спосіб доведення саркофагу до безпечного стану - залити активну зону бетоном, щоб зупинити міграцію радіонуклідів. Потім засипати ґрунтом, залишити штольні, аби мати можливість контролювати стан залишків саркофагу. Зверху слід зробити гідроізоляцію, насипати чистий грунт - і на місці реакторів з'явиться зелена галявина.
Найбільш забруднена 10-кілометрова зона придатною для життя не стане ніколи. Навіть на території станції зараз 300-400 мікрорентген на годину. Перебувати в таких умовах місяцями чи роками небезпечно. Там можна споруджувати хіба що могильники, атомні станції, або сховище для відпрацьованого ядерного палива. Його вже зводили, але не завершили тому, що в проекті сховища відпрацьованого ядерного палива припустилися грубих помилок, навіть пенали з відпрацьованим паливом не вміщалися у спеціально збудовані бетонні ніші. Зберігання палива в такому сховищі може призвести до ядерної аварії, бо не забезпечує тепловіддачі від паливних збірок.
2 
1
Коментарі