"Якась учорашня негарна була, зелене плаття їй не йде"

 

У піцерії біля спортивної олімпійської бази у Львові за столиками сидять чоловіки-тренери жіночої збірної з вільної боротьби.

- Як ти зі своїми дівками справляєшся? - питає один. - Мої між собою сваряться, скандалять.

- А мої дружать. Ти не зрозумів, їм постійно новеньких підкидати треба. От Любка пару місяців тому до мене прийшла. Дівчата забули давні образи, згуртувалися і стали дружити проти неї.

- Але вона добре в колектив вписалася.

- Звичайно, бо я Тамарку привів, вони тепер проти неї дружать.

- Із моїми дівчатами-спортсменками неможливо мати ніякого особистого життя. Цього літа в Криму тренувалися. Познайомився із симпатичною дівчиною, провів увечері з танців додому. Зранку мої на зарядку біжать. Одна мені каже: "Якась учорашня негарна була, зелене плаття їй не йде. А от позавчорашня нічогенька. Ви б придивилися". Я аж зупинився. Хоч стріляй, не згадав би, у якому платті була, а вони ще позавчорашню пам'ятають.

- Знайомий дзвонить, каже, має двох сильних хлопців. Вони не дуже розторопні, вчаться, аби як, але добре натреновані. Домовляюся із завучем, що напишуть заяви і поїдуть зі мною на турнір. Дав їм зразки. Кажу, віднесете в той кабінет. Дзвоню ввечері завучу, питаю, чи підписав заяви. А він каже, що хлопці паперів не приносили. Дзвоню пацанам — написали і віднесли. Прошу ще раз наступного дня повторити. Дзвоню їм — написали і віднесли. Набираю його — нічого немає! Виявилося, вони, як у зразку було: від Козлова Івана Івановича, так  і переписали.

- Я того завуча знаю, теж фізкультурник, - сміється чоловік. - При зустрічі якось каже мені: "Якийсь Козлов Іван Іванович кожен день мені по дві заяви приносить, написані різними почерками. Я вже боюся, може, то мене СБУ провіряє".

- Знав, що дівчата погано в географії розбираються, але щоб настільки! Якось хотів привітати борчиню Ірину Мерлені після змагань у Софії. Кажу, ти в Болгарії гарно виступила. А вона мені: "Я не була в Болгарії, я в Софії виступала".

- Це ще нічого, я коли Вальку на виступи у Польщу возив, вона мене питає, куди їдемо. Кажу, за кордон. Вона радісно: "В Париж!" Кажу, ні, не в Париж, а в Польщу. За рік знову їдемо на турнір, в Угорщину. Валя вже знає, що за кордон, питає "Ми їдемо в Польщу?" Кажу, ні. Вона зраділа: "В Париж!" Ні, кажу, який Париж? Вона тоді розревілася: "Ви мне так все життя коло Парижа будете возити, а ні разу не покажете!"

- Пішов у супермаркет за продуктами. Дзвонять дівчата. Просять прокладок купити, я всі перерив, поки вибрав такі, як казали. Продавщиці в залі на мене косо поглядували.

- Я теж спершу соромився, коли тести на вагітність їм купував. Дістали вже: "Не піду на тренування, бо вагітна". Тепер купив упаковку, і тільки підходить відпрошуватися — я заставляю аналізи в баночці принести. Перевіряю. Одна полоска - в зал і віджиматися.

×