Треба скасувати мораторій на смертну кару за крадіжки в особливо великих розмірах і корупцію
– Смерть може застати будь-де. Мій товариш – здоровий дядько, зростом під 2 метри – поїхав додому і помер. Інфаркт, – Валерій Матвійчук, командир гранатометного взводу 93-ї механізованої бригади Збройних сил України, наливає в турку воду і ставить на маленьку газову плиту. – Його форма, бронежилет із розгрузкою досі висять на стіні, – розливає каву в одноразові пластикові стаканчики.
Розмовляємо в одному з населених пунктів на Луганщині. Кімната розміром з електрощитову. Під стіною – двоє металевих ліжок. За два кроки від них – ящики з автоматичними гранатометами. Поруч пічка-буржуйка.
Валерій говорить російською.
Коли для вас почалася війна?
– 30 листопада 2013 року, коли розпочався Майдан. Увечері був біля Михайлівського собору. Там пацанів уже хтось тренував, як воювати проти "беркутів" зі щитами. Переночував, а 1 грудня чергував у Київраді.
10 грудня вирішив відпочити вдома. О першій ночі телефонують друзі: атака. Стрибнув у машину. Поки доїхав, назбирав салон людей. Побачив, як гуртується Київ. Ми стали в перших рядах біля Будинку профспілок. Старші – вперед, молодих відігнали назад. О п'ятій ранку обертаюсь – а позаду натовп.
На Грушевського 19 січня побачив, як "беркутівець" брата палицею б'є. А у мене – бейсбольна бита. Підскочив і приклався. Повертаюсь, ще один у брата цілиться. І його дістав. Потім старша дочка мене побачила у фільмі польського журналіста. Питає: "Це ти?" Віджартувався.
Майдан нашкодив бізнесу?
– Бізнес упав. Але підприємці підтримували Майдан, бо не мали вибору. Янукович давив усіх. Наші клієнти з Краматорська на Донеччині казали ще 2004-го: якщо Янукович виграє, нам кінець. Добре знали його по роботі.
До Майдану не було видно майбутнього. Хоч і зараз його не дуже видно.
З'явився волонтерський рух.
– Бачу військовий туризм. Приїжджають отримати дозу адреналіну.
До нас на позиції в село Опитне (передмістя Донецька. – Країна) їздив капелан. Одягав бронежилет і каску, ходив селом. Привозив кілька разів оптику й біноклі. А потім виявилось, що частіше присвоював гроші, які давали люди.
Як ви потрапили в АТО?
– Наприкінці липня 2014-го почав збиратися. Перекинув бізнес на дружину, утряс сімейні справи. Жінка й діти спершу заявили: якщо підеш, не будемо з тобою розмовляти. Ну, не будете – що ж.
У військкоматі сказали, що я старенький. Обрав добровольчий батальйон "Донбас". Зіграв роль піар Семена Семенченка (перший командир підрозділу, тепер народний депутат. – Країна). Попав у момент початку Іловайського котла. Але не застав боїв там. Потрапив у другий склад "Донбасу".
Ми фактично стали піар-проектом Семенченка на передвиборну кампанію. Було до 500 осіб на полігоні. 150 пішли за день, коли стало зрозуміло, навіщо ми йому. Хто куди – в "Азов", ОУН, "Правий сектор". Наступного дня – ще стільки ж. Батальйон розвалився. А кістяк, який готували як штурмовиків і розвідку, перевівся у 93-тю бригаду.
Чому бойовики так боялися батальйону "Донбас"?
– Хлопці серйозно воювали. В Іловайську їх кинули на м'ясо і перемололи. "Азов", "Дніпро-1" і 93-тя бригада хоч і з втратами, але вийшли звідти. А "Донбас" постраждав колосально.
Яка ваша мотивація?
– А чого до мене додому приходять і махають палицями? Я їх не кликав. Цілісність держави – ключова річ. Їм тут робити нічого. Хочете горілки попити – приходьте. А забирати кусок землі – ні.
За час розмови Валерій Матвійчук викурює 10 цигарок. Попіл струшує у пластиковий стакан з-під кави.
Перший бій пам'ятаєте?
– 18 січня 2015-го о пів на першу ночі телефонує командир роти: "Зі мною з бою вийшли 26 людей із сотні". О шостій ранку я був у Пісках. Страху не відчував, все, як у кіно. Завдання – штурм позицій ворога у двох напрямках.
Гранатомет – це зброя, яка вимагає навичок.
– Недооцінював її до березня 2015-го. Тоді під Опитним ми прикривали десантників, які штурмували позиції бойовиків. У мене із шести АГСів три згоріли від обстрілів. Один зламався, а ще один я віддав на іншу позицію. Залишився один робочий. Ми ним прикривали десантуру з пів на першу ночі до ранку. Насипали знатно.
Наступного дня десантники віддали всі свої АГСи. Три ночі воювали ними. Слухав рацію розвідників: "У цих документів немає – в мішок, ще один без документів і голови".
На кінець липня 2015-го на позиціях бойовиків був один великокаліберний кулемет. Дуже рідко стріляв. Бо щойно починав, ми його засипали гранатами.
Ви довгий час воювали в Опитному. Як це було?
– У селі стояли ми і ще два підрозділи. Офіцерів було двоє. Місцеві на нас вовком дивились. Але коли ми мародерів стали ловити, почали заходити. Хлопець прийшов – міна прилетіла в будинок і вбила матір. Треба вивезти тіло. А багно таке, що не пройти. Ми його "Жигулі" витягли "бехою" (БМП – бойова машина піхоти. – Країна). Дід приходив з осколком у животі. Старших возили по пенсію. Місцеві їсти просили.
Чому вони спершу були насторожені?
– Люди живуть у підвалах. В очах – байдужість. Плюс пропаганда. Багато хто ходив на референдум.
Війна триватиме довго?
– Історія повторюється. Якщо завдання не виконане – повернеться, але в гіршій ситуації. Майдан не закінчився. Усі, хто міг і робив його, пішли на війну. Якби Путін не вліз в Україну, покидьки не прийшли б до влади.
За козацтва на Січ ішли не більш як 15 відсотків чоловіків. Ще 10 їх підтримували й забезпечували. Решта – холопи. Працювали на землі, і їм було по барабану, хто нагорі. Головне – є що поїсти. Зараз – те саме.
Кузьма Скрябін в останніх інтерв'ю казав, що завдання Росії було "покришити молодняк".
– Першими пішли воювати Майдан і молодь. Це актив, який є реальною загрозою для влади й олігархів. Але знищити їх не виходить – вже є багато навчених, які не бояться свисту куль, розривів снарядів.
У піхоті побутує така думка: хлопці з Нацгвардії стоять на блокпостах за нами, як заградотряди. Мовляв, раптом ці придурки психануть, розвернуться і підуть на Київ? Але якщо ми на розбитій техніці воюємо проти росіян, то гвардійці нас не затримають. Та й половина з них просто не воюватимуть.
У Нацгвардії є один бойовий батальйон – імені Кульчицького. Їм потисну руку. Решта стоять на третій-четвертій лінії. У них чудова техніка. Їхав недавно до Бахмута – там БТР-3, бронеавтомобілі "Козак". Де вони на передовій? У нас бойові машини ще з 2014-го воюють. Хлопці їх "шаманять". Буває, на позиції півтори "бехи" ходить, а решта стоять.
Влада живе у своєму світі. Періодично відстрілює тих, хто багато говорить. "Лісник" (боєць "Правого сектора", загинув 9 грудня 2015-го під час перестрілки зі спецпідрозділом СБУ "Альфа" в Києві. – Країна) супроводжував міністра Авакова по передовій. Служив у глибинній розвідці, а його називають агентом ФСБ. Ті, хто сидять по барах, повірять. Хто знав його – ні.
Які настрої у бойових підрозділах?
– Вже придумали таблички на лоба повісити "я раб". У солдатів і сержантів у контракті написано – служба до демобілізації. Але її ж не оголошують.
Як зараз із виплатами "атошної тисячі" чи за підбиту техніку?
– Ржемо з цього. У нас хлопці з гранатометами спалили кілька бойових машин терористів. Є ролики на YouТube, фото. А їм досі жодних виплат. Командування морозиться.
Щодо тисячі в день – має бути багато стиковок. В Опитному у нас щодня були обстріли. Ми відповідали і не завжди просили дозвіл. Бо поки він пройде ланцюжок батальйон-бригада-корпус-сектор, нас уже вб'ють. Тому відкривали вогонь і давили. А потім уже питали. І виходило так: батальйон дає дозвіл, позначають у журналі бойових дій, а бригада не позначає. Або бригада дає, а сектор не пише. (1 тис. грн нараховують за день, коли були обстріли. – Країна). У штабах шукають способи, як не платити. Бюджет же не гумовий.
Механізм побудови армії запустився?
– На перший план виходять папери. Форму маєш носити півроку. Порвав за місяць – ну вибач, твої проблеми.
Більшість полковників і генералів отримали зірки на погони за чистоту на плацу. Приїжджають і кажуть: у вас там на передку пляшки лежать. Приберіть бігом.
Що скажете про ворога?
– Коли міномети місцевих стріляють – можна курити. А російська артилерія добре воює. Їх по стилю видно. Стріляють – як город садять. В Опитному нас кошмарили дві пари танків із мінометами. Постійно мінялись. Це сильно діставало. Та і по переговорах чути – позивні "Прибой" чи "Волна".
Російську піхоту не бачив у дії. Проти нас працював Гіві (командир батальйону бойовиків "Спарта". – Країна). Він – м'ясник. Посилав людей пачками в зеленку, яка прострілюється. Називав нас "Бермудами" – ніяк не міг знайти, звідки стріляємо. Інколи кричав у рацію: "Достали эти "Бермуды" с их "Дорожником"! Завалите их!" А я у відповідь: "Гіві, я тебе також люблю". Він горлав, плакав. Скучаю за його голосом.
Які ваші прогнози щодо війни?
– Владі війну закінчувати невигідно. Тут щоночі вагони контрабанди ходять. 2014-го, коли добровольці взяли Піски, 93-тя бригада стояла в Донецьку. Була команда повертатися.
У річницю Майдану Києвом пройшла хвиля погромів російських банків.
– Їхню роботу дозволяють Нацбанк і влада. Виходить – болить серце, а відрізують пальці.
Як Україні вирватися з теперішнього болота?
– Потрібна диктатура на два-три роки. Заборона продажних партій і націоналізація основних сировинних ресурсів і стратегічних підприємств. Треба міняти систему оплати праці. Скасувати мораторій на смертну кару за крадіжки в особливо великих розмірах і корупцію. І за п'ять-сім років економіка запрацює.
Але ж Майдан стояв за демократію.
– А ви бачите чесну партію? При владі – олігархи.
Чимало хто стверджує, що Порошенко майже не відрізняється від Януковича.
– Перший із проблемами говорив однією мовою, а другий вільно – кількома. Більше різниці не бачу. Янукович брав нахрапом. Зараз усе робиться тонше.
Є три стадії в житті: гроші, влада і слава. Перше в Порошенка є. Зараз застряв на другій стадії, і вона його вбиває. Януковича можна було прорахувати. Порошенко розумніший. І це небезпечніше для країни.
2 
1
Коментарі