Для автоспорту треба бути впертим
У дев'ятому класі поїхала за обміном в американське містечко в штаті Оклахома. Рік жила в родині, ходила до тамтешньої школи. Все було, як у голлівудському фільмі про популярних і забитих дітей, спортсменів і чирлідерш. Оклахома – типовий центральноамериканський штат із фермами і ковбоями. Довелося швидко подорослішати.
Аби влитися в компанію, пішла на спорт. Якщо виступаєш за шкільну команду з будь-якого виду, з тобою хочуть дружити. Спробувала грати у волейбол. Не вийшло. Зайнялася бейсболом. Було важко, тренувалися щодня. А вчитися потрібно було добре, бо за трійки виганяли з команди. Американське життя виробило азарт досягати високих цілей.
Після повернення світогляд змінився. Зрозуміла, що потрібно заробляти гроші на свої потреби. Займалася з учнями англійською і математикою.
Шкільна освіта в Україні краща за американську. Щоб отримати атестат, там достатньо рівня нашого восьмого- дев'ятого класу. Однак коледж сильніший. У вуз потрапити можуть лише ті, хто добре вчиться, має гроші чи отримує спортивну стипендію. Деякі беруть кредити і виплачують по 20 років.
На третьому курсі університету досконала англійська допомогла влаштуватися на стажування у велику компанію. Викладачка хотіла поставити за роботу четвірку. Прийшла до неї і ридаю – хотіла "відмінно". Вона спитала: "Нащо вам це? Ви розумна, працюєте. Ніхто того червоного диплома не оцінить". Тепер трохи шкодую, що жила тільки навчанням і роботою. Коли звали на вечірки, відмовлялася.
У нашій родині машини не було. В університетській автошколі отримала права 18-річною. Про всяк випадок. Коли мене оформили на повний робочий день, подумала про авто. Взяла кредит. Захотіла цього ще в Америці – там водять із 16 років.
Поки чекала на оформлення документів і машину, знову пішла на курси. Трапився суворий інструктор. Навчальне авто було його власне, жалів його. Як тільки щось не так робила, кричав. Боялася сісти за кермо, вдома плакала. Ледь не відмовилася купувати машину. Раджу вчитися в людини, з якою комфортно морально.
Відпрацьовувати паркування потрібно до нудоти. Доки відчуєш, що заїхати зможеш із заплющеними очима. Протягом місяця тренувалася щовихідних. Можу прорахувати відстань до сантиметра і припаркуватися будь-де. Двічі вигравала парі у друзів.
Коли водиш машину, не потрібно клеїти ярлик "я ж дівчинка". Головне – практика. І в чоловіків може не виходити. За статистикою, жінки менше потрапляють в аварії. У них краще розвинений інстинкт самозбереження.
По роботі побувала на ралі в Ялті. Почала дізнаватися, що необхідно для змагань. Зранку до ночі працювала, щоб заробити на спортивну машину. Економила на речах і відпустках. Купила биту Mitsubishi Evolution. Знайомі в автосервісі рік її відновлювали. Після цього поїхала на зібрання клубу власників спортивних машин моєї марки. Друг сказав, що моя їзда – катастрофа. Порадив продавати машину і купувати рожевий Smart. Мене це розізлило і змусило працювати більше.
Записалася на курси екстремального кермування. Інструктор на майданчику навчає швидкій реакції та їздити на різному покритті. Коли йде дощ, збільшується кількість аварій. Бо водії не знають, як правильно тримати дистанцію і справлятись із заносами.
Ралі – командне змагання, в машині є водій і штурман. Це довгі дистанції, кілька проїздів по 20 кілометрів. Загалом понад 100. Штурман дає вказівки щодо пересування. Напередодні екіпаж інспектує дорогу: пілот позначає повороти, вибоїни, слизьке покриття, штурман усе записує. Для ралі обирають звичайні траси, які перекривають на час перегонів. Покриття – ґрунтове чи гравій. Асфальт може бути на підйомах у горах.
У ралі потрібні витривалість і висока концентрація. Дехто для цього займається великим тенісом. Мені допомагає бокс. Якщо під час гонки втратиш концентрацію хоч на мить, машину можна списати.
Відколи почала виступати в ралі, по місту стала їздити спокійно. Ніколи не поспішаю та не порушую правил.
2013 року поїхала на любительські змагання. Мали кілька заїздів у різних містах. Я була єдиною жінкою серед учасників. У декого – краще авто і більше досвіду. У Бердянську приїхала першою. Це був найщасливіший день.
На перших професійних перегонах не вписалася в поворот і перевернулася. Здалося, ралі для мене закінчилися. Та в машини серйозних пошкоджень не було. Тепер думаю, навіщо тоді взагалі поїхала, адже не мала підготовки. Решта учасників заспокоювали: "Як для дівчини, ти молодець". Ця фраза дратувала. Після любительських перегонів потрібно було зробити перерву на рік і тільки тренуватися.
Влаштувалась на іншу роботу, переїхала до Бельгії. Завершувати з перегонами не хотіла, тому вигадала дурне заняття на вихідні – прилітала до Києва, їхала зі штурманом на змагання не виспавшись. Поверталась на роботу. Це було небезпечно й нерезультативно.
Якось перенервувала й попросила свого штурмана сісти за кермо. Він – колишній пілот, дуже швидкий. Думала: "Зараз він усім покаже". Але ми прийшли лише в першій десятці. Зрозуміла, на моїй Subaru ніхто не прийде перший. Купила її за 14 тисяч доларів. Щоб переробити, потрібно було вкласти стільки ж.
На рік залишила перегони. На роботі кар'єра пішла вгору.
Позаторік повернулася в Україну. Три місяці інтенсивно займалася з новим тренером. Щовихідних їздила до Краматорська на Донеччині, де є спеціальна траса. Сказала, що не візьму участі в жодній гонці, доки не впевнюся, що зможу показати результат.
На одеському ралі 2017-го в моєму класі були 22 авто. Приїхала четвертою. На нагородження мене викликали першою. Ніхто не очікував, що так швидко може їхати дівчина. Пишалася собою, бо змагалася з чемпіонами Європи. Чоловіки не люблять, коли їх переганяють жінки. Вітати не всі підходили.
На любительських змаганнях говорили: "Іди варити борщ, а не ганяй". Я вмію, але не готую.
Подруги називають божевільною. Дивуються, як усе встигаю. Зараз у моєму житті є лише робота і перегони. Намагаюся залишатися жіночною. Друзі по змаганнях, буває, не впізнають мене в сукні й на підборах.
На змагання одягаю костюм-унісекс, бо жіночих моделей майже не виробляють. Він потрібен, щоб захистити від опіків при загорянні машини.
Для автоспорту потрібна впертість. Одразу не виходить ні в кого.
Страх на перегонах – це нормально. Перед стартом бувають такі дрижаки, що ногою не потрапляєш на педаль. Через страх можеш відпустити газ, коли треба тиснути до підлоги, і вилетіти з перегонів. Однак, хто не боїться, той добре не закінчує. Потрібна адекватна оцінка обставин, а не безстрашність.
3 
1
Коментарі