Коля взяв рушницю і застрелив Віталю у мене на очах

 

Ірина Круглова в Донецьку відвоювала українську школу для своїх двох синів і ще 244 дітей

– Батько моїх хлопчиків мені таку школу влаштував, що легше було спитися або збожеволіти. А тепер каже: "Ти сильна".

Познайомилися, коли мені було 18. Коля на 14 років старший і нижчий ростом, а закохалася в нього без пам'яті. Розписатися зі мною він так і не зібрався. Уже й сукню білу купила, і гостей покликала. А його мама приїхала з Ізраїлю й каже: "Ти що, їй же все майно дістанеться!" І весілля не склалося.

Я все прощала. Якось захотіла поставити подружці касету із записом із пологового будинку, а на відео виявився секс чоловіка з іншою. А було й таке, що приходжу додому й п'яну тьолку зі свого ліжка не можу вигнати. Я Колі 35 троянд на 35­річчя дарувала. А він до мене в пологовий будинок явився з чахлим букетиком, і то на другий день.

Допомагала ставити бізнес. Він купив автобус, я сіла кондуктором – до восьмого місяця із животом їздила. ­Потім разом відкрили бістро "Місце зустрічі" – я й там усіх крадіїв розігнала, стала за барну стійку. Чайових мені давали більше, ніж Коля платив, і бюджети мали різні.

Якось побив мене, обрізав волосся й прикував наручниками, щоб не пішла. Коли Ванюшці були 3 роки, приставив рушницю й каже: "Пиши відмову від сина". Я знайшла момент і ­ближче до ночі втекла. Сіла з Ванею в ­потяг – і в Крим. Там влаштувалася працювати в барі. Три місяці ховалася, поки подруга мене не заклала. Коля приїхав, умовив дати йому сина. Відвіз у Донецьк, я услід, а там вже справа в суді – про позбавлення мене материнства. Купив і опікунську раду, і суддю, і свідків. Розповідали, що я пропаща жінка – пропоную інтим за гроші.

Коля місяць не показував мені дитину, загрожував, що відвезе за кордон, говорив: "Твоє місце буде біля мого порогу, канючитимеш, щоб показав Ваню". Заради сина знову з ним зій­шлася. І доки тривав суд, завагітніла другою дитиною. Суддя дізнався, що ми живемо разом, і запропонував чоловікові: "Може, заберете позов?" А Коля: "Я ще не знаю, від кого це".

Після народження Віті моє серце й душа для нього закрилися.

Коли Віті був рік, познайомилася з жінкою із Mary Kay. О четвертій вставала, хапалася за сумки з продукцією – і по клієнтах. Починала взимку. з відмороженими руками поверталася додому і ще примудрялася до 3 рочків годувати Вітю груддю. Уже через ­півроку змогла найняти няню. Коля сміявся, дивлячись на мою сумку: "Теж мені, бізнес­леді", а потім занервував. Раніше казав: "Кому ти ­потрібна!", а тут раптом: "Шукаєш собі мільйонера".

За рік заробляла 10 тисяч гривень на місяць. Мене ставили за приклад – ось жінка без освіти, і ростуть продажі. Почали запрошувати на тренінги в інші міста. Взяла собі в ­кредит ­Toyota Yaris, а в Колі тоді був "Москвич". ­Казав, що моя кар'єра нас розводить.

Стала лідером Mary Kay у Донецьку, у мене було 80 консультантів. А потім знайомі знайомих запропонували купити долю в магазині. Я влізла в борги, під розписку гроші передала. А продавець мав довідку про недіє­здатність. Його дружина подала до суду й визнала угоду незаконною – сказала, що я приворожила її хворого чоловіка. Загрожувала посадити за шахрайство. У них і гроші залишилися, й магазин. А я дізналася, що недієздатність той мужик купив після того, як збив людину.

За судами мені не до бізнесу було – і машину банк забрав, і кредит на мені повис. Тепер наново кар'єру почала, заробляю 5 тисяч гривень на місяць.

Порвала з Колею півтора року тому, і з'явився Віталік. Півроку, що були разом, проплакала йому в плече. Коля не міг заспокоїтися. 20 серпня минулого року приїхав до будинку Віталіка, почав принижувати: "Вона ж підстилка". Віталік йому зламав руку, а Коля взяв рушницю й застрелив Віталю у мене на очах. Я почула: "Ой", і він упав. "Ти наступна", – сказав Коля, і я побігла. Гнався з рушницею. Тепер сидить, але сподівається відмазатися. Говорить, що то був випадковий постріл – мовляв, спіткнувся.

Віталіку було 33 роки.

Зібралася писати заяву молодшому до першого класу, аж раптом дізнаюся, що школа закривається. Там і стіни рідні – школу звели 1929 року, в ній ще бабуся вчилася. Моя перша вчителька – Світлана Лєвіна – вона ж і Ванюшина перша, буде першою і для Віті.

Батьки зібрали гроші на адвоката й доручили мені ходити по судах. ­Суддя розпорядилася всі ліквідаційні дії довкола школи зупинити. Наступного дня в обід віднесла судову ухвалу в райвиконком до нашого голови Станіслава Повного. А ввечері повертаюся через шкільне футбольне поле, коли дивлюся – за мною двоє качків. Під руки підхопили, приперли до стіни. "Ну что, ты – глазастая? Глаза повыкалываем. Языкатая? Язык отрежем. А старшему сыну ноги попереламываем". "Поняла", – кажу.

Приїхали перевіряти мою скаргу 10 міліціонерів. Потягнули на те місце, де оце сталося. І розвели таке, що мала ще більше злякатися. Один сказав, що в нас у школі не батьківський комітет, а політична організація, і я очолюю підривну діяльність.

Покликали на "Шустер live". Приїхала на площу, звідки вели трансляцію. А туди й Повний явився, і чиновниці з міськвиконкому. Стали кричати: "Ви тут за Яценюка, він вам заплатив", а я говорю: "Я тут за своїх дітей".

Пригадала, як у лютому Повний мені казав: "Вашу школу виставимо на аукціон", а тепер від цих слів відмовляється. Мікрофон у мене відбирав, штовхався, дихав перегаром. Шустер зробив йому зауваження: "Как вы ведете себя? На воре и шапка горит".

Один депутат після цього запропонував, щоб мені дали охорону, та мене охороняє Богородиця. Вона захищає всіх матерів.

Чоловік мене вагітну Ванюшкою бив ногами по животі. Чотири рази ходила на аборт і вигадувала причини, чому не зробила. То збрешу, що лікаря не застала, то апарат зламався.

Зараз у школі мій Ваня – зірка. Коли на останньому дзвонику вручали грамоту й назвали "Ваня Головкін", навіть 10­класники кричали: "Ванька, давай!" – овації влаштували. Ваня виводив на поле французьких футболістів перед матчем Україна–Франція. Із 7 років сам на тренування їздить у центр Донецька – це понад 20 кіломет­рів, до дитячої футбольної академії. Усіх батьки возять, а його запитують: "Де ж твоя мама?", відповідає: "Мама багато працює". Для тебе, каже, стану знаменитим футболістом, кращим за Шевченка.

Удома в мене скандали із­за боротьби за школу. Мама говорить: "З ким ти зв'язалася? Тебе скалічать". Сестра образилася: "Усю сім'ю підставляєш під удар". А з Ванею дивилися кіно про вій­ну, і раптом він видає: "Наші 1941­го теж програвали, а 1945­го перемогли. І ми з тобою переможемо". Молодший Вітя подивився, обійняв і каже: "Я за тебе всіх порву".

Уже вирішила, що житиму заради дітей, усередині була пустеля. І нарешті зустріла любов.

Познайомилися по інтернету. Я сказала, що чоловіки мені не потрібні, він запропонував дружбу. А в січні поїхала в його місто у відрядження і зустрілися. Спочатку нічого не йокнуло. Пили каву, і він говорив, як його матері було важко самій підіймати його. А в 20 років з'явився батько і каже: "Синочок". Розповів, що він із бідної сім'ї і вивчився на хірурга. І ось так він мене торкнув, до сліз. "А ти знаєш, хто я і навіщо? – говорить. – Я твоя доля".

Шість років тому перекинувся на машині, заглянув на той світ, і тепер бачить майбутнє. Перед зустріччю з посланцями бандитів попередив, що вечір буде тривожний. Ми з ним як брат із сестрою схожі, й усе в нас одночасно. Хапаюся за телефон, щоб написати йому есемеску, і в цей момент від нього приходить повідомлення. Люди не розуміють, чому я така впевнена в собі, ходжу й усміхаюся. А мій секрет – любов.

Із Колею було спустошення. Знаходив целюліт, говорив – у тебе не груди, а вуха спанієля. А коханий каже: "Ти мій рудий ангел".

Думаю, в житті дається багато випробувань перед чимось хорошим. Коханий говорить – ось­ось проб­леми закінчаться. Вірю кожному його слову.

×