середа, 20 лютого 2019 09:54

Майстриня вручила нитки. Не зрозуміла, що це за подарунок,  бо жінка спілкувалася японською, а я – англійською

Вишиті краватки оберігають від пристріту

Мама навчала дітей вишивання. Вони приходили до нас додому. Само собою, я теж почала вишивати. У четвертому класі вперше показала свою роботу – коли мама організовувала виставку учнів.

Колекція вишитих рушників залишилась від покійної мами, а їй вони дістались від бабусі. У родині рушники передавали з покоління в покоління. Я іноді їжджу в експедиції по селах. Купую там старі рушники і сорочки. Критеріїв для вибору немає: подобається – беру. Назбирала понад 20 рушників і 10 сорочок.

Вишиваю краватки, метелики, сумки, обкладинки на паспорт. Подарувала в Японії краватку з трипільським орнаментом меру міста Хадзу. Одразу ж запропонувала приміряти. Коли переговори закінчилися, хотіла зняти краватку, щоб покласти в подарункову коробочку. А він: "Ні-ні, я в ній залишусь."

  Тетяна Протчева, 56 років, вишивальниця. Народилася в Києві 2 листопада 1962 року. Мати Олена Іллівна була вчителькою математики, вела гурток вишивання, батько Іван Єгорович – інженер-конструктор, працював на Київському радіозаводі. За освітою – механік. Закінчила Київський технологічний інститут харчової промисловості. Працювала в конструкторському бюро, завідувала бюро приватизації Деснянського району столиці. ”Вже тоді весь мій кабінет був у вишивках”. Зараз – заступник голови міжнародної громадської організації ”Ми українці”. Чотири роки очолює тут міжнародний напрямок. 2010-го відкрила в Києві Музей вишивки. Через рік потрапила до Книги рекордів України в категорії ”Мистецтво вперше” з вишитою іконою ”Ісус Христос у терновому вінку”. Декорована дорогоцінним та напівдорогоцінним камінням. На роботу розміром 20 на 30 сантиметрів пішло 62 метри бавовняної нитки та 24 метри такої, що світиться в темряві. Виставляє роботи за кордоном. Востаннє – у Барселоні. Презентувала сумки, вишиті сяючими в темряві нитками. На них розміщує QR-коди із гімном України. Чоловік Олександр Барков – терапевт. Син Олександр – дантист, має приватну клініку та центр безпілотних літальних апаратів
Тетяна Протчева, 56 років, вишивальниця. Народилася в Києві 2 листопада 1962 року. Мати Олена Іллівна була вчителькою математики, вела гурток вишивання, батько Іван Єгорович – інженер-конструктор, працював на Київському радіозаводі. За освітою – механік. Закінчила Київський технологічний інститут харчової промисловості. Працювала в конструкторському бюро, завідувала бюро приватизації Деснянського району столиці. ”Вже тоді весь мій кабінет був у вишивках”. Зараз – заступник голови міжнародної громадської організації ”Ми українці”. Чотири роки очолює тут міжнародний напрямок. 2010-го відкрила в Києві Музей вишивки. Через рік потрапила до Книги рекордів України в категорії ”Мистецтво вперше” з вишитою іконою ”Ісус Христос у терновому вінку”. Декорована дорогоцінним та напівдорогоцінним камінням. На роботу розміром 20 на 30 сантиметрів пішло 62 метри бавовняної нитки та 24 метри такої, що світиться в темряві. Виставляє роботи за кордоном. Востаннє – у Барселоні. Презентувала сумки, вишиті сяючими в темряві нитками. На них розміщує QR-коди із гімном України. Чоловік Олександр Барков – терапевт. Син Олександр – дантист, має приватну клініку та центр безпілотних літальних апаратів

"У вашій краватці відчуваю спокій", – кажуть клієнти. Цей аксесуар вважають оберегом від пристріту. Вишиваю у червоно-чорних кольорах, притаманних центральному регіону України. Надаю перевагу геометричним орнаментам. На одну краватку витрачаю до семи днів.

Років 10 тому подзвонив американець Стів і запитав, чи можу йому вишити краватку. Я погодилася, запросила в майстерню. Дізнався мій телефон на Андріївському узвозі. Розпитував, де можна придбати вишиту краватку. Декілька людей сказали, що тільки в Тетяни Протчевої. Купив на подарунок.

Три останні президенти мають мої краватки. Під час помаранчевої революції мала зустріч із Катериною Ющенко – ми разом вишивали рушник. Скористалась нагодою і подарувала краватку її чоловікові. Оформила ромбічним орнаментом у помаранчевих та зелених кольорах. Через кілька років подзвонили й замовили синю. Як виявилось, на день народження Віктора Януковича. 2010 року син Петра Порошенка, працюючи на Міжнародній виставці технічних досягнень у Шанхаї, носив мою краватку. Як захід завершився, придбав ще одну – для батька.

2005-го на виставці в японському Нагої одна майстриня подарувала мені нитки. Не зрозуміла, що це за подарунок, бо жінка спілкувалася японською, а я – англійською. Вночі в готелі побачила на столі цю нитку – вона світилася в темряві. Спочатку не знала, як її використовувати. Наступного року від Міністерства економіки мене направили представляти Україну на агровиставці в Тель-Авіві. Організатори подарували тур по святих місцях Ізраїлю. Коли повернулася в Україну, відчула, що хочу вишивати ікони, картини біблійної тематики. Спочатку нитками, які світяться, зробила німби. Так народився мій напрямок – Glow Art.

Нитки, що світяться, замовляю в інтернеті. Моток – 30 гривень, втричі дорожче за звичайні бавовняні. Раніше їх знайти було непросто. Подаровані нитки економила, поєднувала з бавовною. Від цього малюнок був не такий яскравий.

На рушники минулого століття поверх нанесла сучасну вишивку в техніці Glow Art. Людина заходить у приміщення і бачить перед собою 12 давніх рушників і сорочок. А коли вимикається світло, перед очима – сучасна вишивка з птахами й деревами. Темрява змушує зосередитися на роботах.

Якось із родичем з Австралії була в селі Мрин на Чернігівщині. Він поїхав туди розшукати своїх предків. Мав на руках лише фото батьків. Заходив у кожну хату, показував знімок і питав, чи знає хтось людей на ньому. Йому вдалося відшукати рідню. На згадку вони подарували йому рушник. Він попросив мене вишити на ньому сяюче Дерево Життя.

У травні презентуватиму у Великій Британії роботу, яка має розповісти про Україну. Використала рушник, якому понад 100 років. Це божник, яким покривали ікони. Малюнок дав змогу розмістити 11 QR-кодів. У них – відео гопака у виконанні ансамблю Вірського, сюжет про літак "Мрія", гімн України, розповідь про традиційну кухню, одяг, виступ гімнастки Ірини Дерюгіної. Проект назвала "Україна – мій дім".

  Карту України Тетяна Протчева бере з собою у подорожі. Вже побувала в Японії, США, Китаї, Шотландії, Австралії та Бразилії. Всюди охочі роблять по кілька стібків. Усього до створення карти вже долучилися 237 людей. Нещодавно майстриня вдосконалила свій проект – вишила QR-код. Після сканування можна прослухати гімн України
Карту України Тетяна Протчева бере з собою у подорожі. Вже побувала в Японії, США, Китаї, Шотландії, Австралії та Бразилії. Всюди охочі роблять по кілька стібків. Усього до створення карти вже долучилися 237 людей. Нещодавно майстриня вдосконалила свій проект – вишила QR-код. Після сканування можна прослухати гімн України

У напрямку Digital needle work поєдную сучасні технології та прикладне мистецтво.

Маю чимало аксесуарів з вишитими котами. Найпопулярніший – сумка з Чеширським котом, який світиться у темряві. На ній є код, в якому згенерований мультфільм "Аліса в Країні Чудес". Дітям дуже подобається. В Ізраїлі тричі була на виставках котів. На одній із них організаторка подарувала експерту з Англії мою вишиту сумочку. Був вражений. Пізніше вислав мені запрошення на виставку в Лондоні.

Шию сумки зі 100-відсоткової вовни. Використовую шинельне сукно часів СРСР. Шукаю матеріал за оголошеннями або в ательє. Воно має вологостійке просочення, його не проїсть міль. У сучасне додають синтетику. Також шию сумки з джинсу. Цей матеріал любить молодь.

2005-го на виставці в Японії зрозуміла, що багато людей навіть не здогадуються, де розташована Україна. Через чотири роки виникла ідея проекту "Україна – єдина країна" – вишити карту нашої держави. Зобразила контури й орнаменти, притаманні кожній області. Для цього знадобилося дев'ять місяців.

Коли подорожую світом, беру карту. Була з нею в Австралії, Бразилії, США, Японії, Китаї, Шотландії. Українці, які живуть у цих країнах, долучалися до проекту – зробили на ній стібочки. Проект триватиме, доки на полотні буде місце.

У колекції "Дивись із заплющеними очима" застосувала особливості нашого зору і мозку трансформувати 2D-зображення в 3D. Дивитесь на картинку, а коли заплющуєте очі – бачите образ Ісуса. Для кожного він різний: у когось пливе, у когось – з'являється, а потім ховається.

Портрети Лесі Українки і Тараса Шевченка для вишивок брала з гривневих купюр.

Для роботи "Куди зникло яблуко Стіва Джобса" вишила портрет винахідника сяючою ниткою, а яблуко – бавовняною. Воно зникає, коли вимикається світло. Сяюча нитка додає об'єму обличчю Джобса. Здається, він стоїть поруч. Це трохи шокує.

Зараз ви читаєте новину «Майстриня вручила нитки. Не зрозуміла, що це за подарунок,  бо жінка спілкувалася японською, а я – англійською». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути