Рис і макарони є в більшості японських страв
– В Японії є що робити активним туристам, – розповідають програміст Олександр і філолог Марія Сташуки з Лондона. Їздили до Японії після весілля на два тижні. – Туристичний сезон триває восени й навесні. Поїхали влітку, бо тоді можна піднятися на гору Фудзіяма. На ній відкритий доступ туристам лише два місяці на рік. Це найвища гора в Японії, заввишки 3776 метрів.
Туди варто йти заради світанку. Сонце в Японії сходить найшвидше у світі. На підйом радимо виділити два дні. За один важко все осягнути. Кемпінгу на Фудзіямі немає. Йдеш вузькою стежкою, з одного боку урвище, з другого – скеля. Усе безпечно. В місцях обривів стоять регулювальники. Ми бронювали нічліг у невеликому будинку, облаштованому для туристів. Це треба зробити заздалегідь. У фірмах з бронювання говорять лише японською. Тому треба домовлятися про квитки через посередників.
Під час підйому сильно міняється температура. На вершині – дуже холодно. Треба брати із собою і шорти, і шапку з шарфом та рукавицями. Також варто захопити воду. Внизу літр коштує 110 єн (13,5 грн. – "Країна"), а на вершині – вп'ятеро дорожче. Великий наплічник можна лишити в камері схову біля підніжжя.
Маршрут розрахований на 7–9 годин. Ми пройшли за чотири з половиною. Боялися запізнитися на вечерю в готелі о восьмій вечора. Спускалися значно довше.
Тур для зустрічі сходу Сонця починається о третій ночі. Ліхтариків брати не треба. Дорога добре освічена.
Подорожували веломаршрутом між островами Кюсю та Сікоку. Пролягає кількома островами, між якими є шість мостів. Вони двоповерхові: зверху їдуть автомобілі, знизу – велосипеди. Можна відвідати храм, скупатися в океані. Оренда велосипеда на день коштує 570 єн (70 грн. – "Країна") і 1200 єн депозиту. Встигли побачити половину маршруту. Весь займає 80 кілометрів. Назад можна повернутися поромом.
У буддійському храмі на горі Коясан був Wi-Fi і сучасний душ. Від Осаки треба їхати електричкою, автобусом і фунікулером. Це – єдиний у країні буддійський храм, в якому можна заночувати.
На сеансі медитації в одній позі стояли півгодини. Під час цього треба уявити свою проблему камінцем у величезному саду й не фокусуватись на жодній думці. Рахувати від 1 до 10 і навпаки.
Увечері ходили на кладовище феодалів і Кобо Дайсі. Жив у IX столітті. Його вважають японським Леонардо да Вінчі. Був архітектором, філософом і математиком. Доступу до його могили немає. Вона стоїть у величезній дерев'яній будівлі. Всередині горять дві лампи. За легендами, їх не гасили понад тисячу років.
Потрапили на період свята Обон. Воно триває тиждень. Увечері японці моляться за померлих, згадують рідних. На кладовищі засвічують тисячі ліхтарів.
Зранку були на службі. Ченці читали сутри й били в гонг, кидали квіти у вогонь. Також можна написати бажання й спалити його, щоб здійснилося.
На обід у храмі всім принесли по чотири таці. На кожній – багато блюдечок зі стравами. На запитання, що це, чернець відповів: "Це все". Їжа на смак водяна. М'яса і риби там не було. Із усього впізнали лише рис. Голод знову відчули хвилин за 20.
У храм можна напроситись заночувати безкоштовно. Але тоді без вечері лишиться один із ченців. У них їжа суворо розрахована. Ми заплатили за перебування по 100 доларів.
На острові Міядзіма – дуже багато оленів. Підходять на вулиці та їдять із рук. В Японії це – священна тварина. Трохи агресивні. Люблять папір. Можуть вихопити з рук і дуже швидко пожувати. Гіди попереджають, що треба ховати паспорти. На магазинах висять оголошення: "Зачиняйте двері, бо заходять олені".
Ворота Іцукусіма вважають найбільш фотографованою пам'яткою Японії. Це дві колони з перегородкою на воді. За віруваннями японців, ворота розділяють світ людей і богів.
Музей миру в Хіросімі присвячений наслідкам вибуху атомної бомби, яку скинули на місто 1945 року американці. Один з експонатів – макет міста до катастрофи, а поряд – пласка площа. Є багато фотографій. Показують язик людини, деформований від радіації. Тиша в музеї ідеальна.
Після бомбардування в Хіросімі залишили одну напівзруйновану будівлю, решту знесли або відреставрували. Це був виставковий центр, зовні нагадував собор. Зараз тут – Музей миру. До вибуху в місті жили 350 тисяч людей, зараз 1,18 мільйона.
Після вибуху електрика в місті з'явилася через день, а через три – проклали трамвай.
Потрапили в гості до нащадка 300-літнього роду самураїв. Він художник, доглядає будинок, де жили його предки. У ньому розсувні двері, на підлозі лежать традиційні килимки з рисової соломи. Чоловік кілька разів був в Україні. Для нас накрив стіл вишитим рушником. Показав мечі й одяг самураїв.
Японія нагадує наше Прикарпаття. Має багато гір та курортів. А є й гарячі ріки – оксени. Надворі було холодно, а ми бродили босі в річці. Вода пахне сіркою.
У більшості страв є рис і макарони. Оякодон готуємо після поїздки вдома. Це – варений рис, смажена курка з омлетом і овочами. Сашимі – сира риба нарізана шматками з молюсками.
В японців м'ясна їжа з'явилася в XIX столітті. Багато страв прийшли з Китаю. Японці дуже стрункі. За час подорожі схуд на 5 кг.
Ночували в традиційному готелі – рьокані. Сплять на землі. Видають безкоштовні капці. У кімнаті пахне рисом. Запах нагадує сіно, але різкіший. У номері безкоштовний зелений чай – дуже міцний і несмачний. До нього – цукерки зі смаком зеленого чаю. Ціни трохи вищі, ніж у звичайних готелях.
Швидкісні потяги шінкансен їздять на повітряній подушці. Туристам можна замовити проїзний квиток на потяги по всій країні. Нічних поїздів дуже мало.
Проїжджали тайфун і викид вулкану із сіркою. На вікнах автобусів були оголошення японською: якщо визирнете з авто – помрете.
Японці завжди хочуть допомогти, навіть якщо не знають мови. Часто доводили до місця, яке ми шукали. Коли щось не можуть зробити – постійно вибачаються. Забули в магазині картку. За два будинки нас догнав продавець, щоб віддати.
Японці розмовляють специфічною англійською. Усі слова закінчуються на голосну.
Дуже популярні караоке. Ходять із колегами й начальством. У барах кожна компанія має звукоізольовану кімнату. Дають мікрофон, маракаси, прості музичні інструменти. Японці люблять американські пісні 1970–1980-х.
У Токіо спали на подушках, які вібрують, коли починаєш хропіти, – щоб прокинувся. Із кондиціонером вмикаються музика або звуки природи.
П'ять найцікавіших місць Японії
1. У парку Джігокудані – назва перекладається як "долина пекла" – посеред замерзлої землі в невеличких джерелах – окріп. Тут мешкають багато снігових мавп. Гріються в джерелах із гарячою водою.
2. Кійомідзу – буддійський монастир на горі Отова, збудований 798 року. Всередині є водоспад. Дехто стрибає в нього. Кожен четвертий – гине. На території є золотий храм, статуя тисячорукої Каннон, триярусна пагода і дзвіниця.
3. Котоку-ін – храм буддистів у місті Камакура. На подвір'ї має бронзову статую Будди: заввишки 13 м, важить 93 т.
4. Імператорський палац у Токіо збудований на території замку Едо. Має Тронну залу, Залу гармонії, що утворена з зали соснового вітру та кам'яного мосту, Зали весен і осеней – для вечірніх прийомів, імператорської лабораторії. Щоб потрапити в палац, треба отримати дозвіл від управління імператорського двору.
5. Монастир золотого павільйону Кінкаку заснований 1397 року. Має портрет сьогуна Йосіміцу, фрески павільйону Дайсьо, монастирський сад. 1950-го хотів накласти на себе руки 21-річний монах. Його врятували, але згорів монастир разом з усіма скарбами. Згодом був реставрований. Повністю покритий сусальним золотом.
Живуть у середньому 84,6 року
Понад 20 тис. японців щороку коять самогубства. Переважно чоловіки віком від 15 до 34 років.
Із 1970-х поширене явище кароші – смерть від перевтоми на роботі. Як правило, через інфаркт міокарда від надмірної праці та стрес.
У середньому японці живуть 84,6 року. Це – найдовше в світі. Найвищий відсоток довгожителів – на архіпелазі зі 160 островів Окінава. Харчуються переважно рослинною їжею. Їдять із маленьких тарілок, щоб не переїдати. Не йдуть на пенсію. Кожен має "ікігай" – причину, заради якої прокидається вранці.
Країна містить чотири великі й 6800 маленьких островів. На них багато гір і вулканів. Щороку стається близько 1500 землетрусів.
Аптеки продають більше дорослих, ніж дитячих підгузків.
343 японці живуть на 1 кв. м. Населення країни – близько 126,0 млн.
13 
1
Коментарі