вівторок, 08 грудня 2020 11:19

Після зміни вдома не хотілося розмовляти

Жоден літак без дозволу авіадиспетчера не запустить двигуна

Авіадиспетчерів називають диригентами повітряного руху. Я працюю в Центрі керування польотами. Літаки відображені на моніторах як мітки. Є диспетчери, які опікуються цим на аеродромі. Бачать зльоти і посадки наживо. Туди пішли багато колег-дівчат. Мабуть, їм цікавіше спостерігати за літаками, а не мітками на екрані.

Наш центр керування польотами – це вузол із великою кількістю аеродромів військового й цивільного призначення. Зокрема, столичними "Борисполем" і "Києвом". Керую літаками, що перетинають транзитом нашу територію. Прилітають і вилітають із двох найбільших аеропортів України.

Працюємо 36 годин на тиждень, а не традиційні 40. У нас шкідливі умови, за законом. Якщо зміна триває 8 годин, то відпочинок повинен перевищувати її удвічі.

Мій батько теж авіадиспетчер. Чотири роки він що три дні їздив електричкою на роботу. Не було можливості продати житло на Вінниччині й купити в Борисполі.

У перший робочий день я не хвилювався. Знав досконало, які дії потрібно виконувати.

  Олександр СЕРВЕТНИК, 31 рік, авіадиспетчер. Народився 8 жовтня 1989-го в селищі Дашів на Вінниччині. 2003-го з батьками переїхав у Бориспіль Київської області. Батько працює авіадиспетчером, мати – домогосподарка. Закінчив столичний Національний авіаційний університет. Із листопада 2011 року працює в Київському районному диспетчерському центрі Украероруху. Улюблена страва – смажена картопля. Хобі – футбол. Подобаються історичні фільми про часи Римської імперії. Один з улюблених – ”Гладіатор”. Хоче зібрати бібліотеку бізнес-книг. Дружина Ольга – у декретній ­відпустці. Працювала в ­аеропорту ”Бориспіль” агентом із реєстрацій. Виховують синів Тимофія та Назара
Олександр СЕРВЕТНИК, 31 рік, авіадиспетчер. Народився 8 жовтня 1989-го в селищі Дашів на Вінниччині. 2003-го з батьками переїхав у Бориспіль Київської області. Батько працює авіадиспетчером, мати – домогосподарка. Закінчив столичний Національний авіаційний університет. Із листопада 2011 року працює в Київському районному диспетчерському центрі Украероруху. Улюблена страва – смажена картопля. Хобі – футбол. Подобаються історичні фільми про часи Римської імперії. Один з улюблених – ”Гладіатор”. Хоче зібрати бібліотеку бізнес-книг. Дружина Ольга – у декретній ­відпустці. Працювала в ­аеропорту ”Бориспіль” агентом із реєстрацій. Виховують синів Тимофія та Назара

Із батьком працюємо в різних змінах. Не хотів би бути в одній. Цікавіше ділитися досвідом, обговорювати робочі моменти.

У Національному авіаційному університеті всі студенти носили форму – синій піджак, погони з літерою С. Мати побачила в маршрутці хлопця в такій. Учився на авіадиспетчера. Пів години розпитувала його. Сказав, варто йти на англомовний проєкт. Я туди і вступив. П'ять років усі предмети вивчав англійською. Перші два тижні писати лекції було важко, особливо з фізики й математики. Але втягнувся.

Раніше конкурсу чи відбору на робочі місця не було. Студент міг прийти на практику влітку, зарекомендувати себе й отримати запрошення на роботу. А потім створили відділ керування людськими ресурсами, зробили відбір. Мій випуск першим під нього потрапив. Було 20 місць в Україні. Участь у конкурсі брали більш як 200 випускників двох вузів.

Треба було пройти два тестування, кожне тривало 2,5 години. Їх проводять англійською, тести сертифіковані Євроконт-

ролем. Оцінюють навички кандидата, знання мови, здатність приймати виважені й правильні рішення за короткий час.

Прийшов у професію 2011 року. Після 2014-го нових працівників майже перестали набирати, тому що до нас переводили авіадиспетчерів з окупованих територій.

Дехто не розуміє суті цієї професії. Батько якось зустрів друга дитинства. Розказав, що працює авіадиспетчером. А той йому: "Круто. Буду летіти кудись, продаси мені квиток".

усі знають, що літак злітає, бо пілот потягнув за штурвал. Насправді жоден без дозволу авіадиспетчера не запустить двигуна.

Спочатку професія була викликом. Але ввійшов у ритм. У тебе гідна зарплата, можеш дозволити собі відпочинок на хорошому закордонному курорті, автомобіль середнього класу. Житло – за п'ять років.

До 2014-го повітряний рух був інтенсивніший. Іноді після зміни вдома навіть не хотілося розмовляти.

Кожні пів року проводять загальний медогляд працівників, раз на два роки – повний медичний.

У зміні – приблизно 40 людей. Приїжджаємо на підприємство. Проходимо медичний огляд – візуальний, вимірювання тиску, температури. Керівник польотів повідомляє про планову кількість літаків, можливі складні погодні умови. Після цього приймаємо чергування в попередньої зміни. Процес ніколи не зупиняється. Фактично передаємо літаки з одних рук в інші.

Спілкування з пілотами відбувається за допомогою двостороннього зв'язку, використовуємо гарнітури. Даємо екіпажу команди. Починається своєрідний пінг-понг. Якщо перекидаєш "м'яч" на поле суперника, потрібно зачекати на його відповідь. Екіпажі можуть сплутати цифри, що вплине на безпеку польотів. Авіадиспетчер має виявити, виправити помилку і домогтися, щоб екіпаж правильно все виконав.

Важливо мати 3D-мислення. Люди зазвичай думають двовимірно. В нашій роботі мітки на екрані – це точки, що рухаються в тривимірному просторі.

У цій сфері немає кращих, гірших. Якщо літак злетів і приземлився – це означає, що якісно виконали роботу. Головне, щоб кількість злетів дорівнювала кількості безпечних посадок.

Для тих, хто приходить після університету, стажування триває в середньому дев'ять місяців. Якщо вже є досвід – від трьох до шести місяців.

Здатність приймати рішення в потрібний момент – визначальна. Якби на роботу взяли людину без такого вміння, це була би бомба сповільненої дії для системи безпеки.

Щоб уникнути конфліктів, найпростіше – діяти за інструкцією. Я точно знаю, як повинно бути.

Коли пілоти сідають за штурвал літака, вони можуть один одного не знати. Це нормально. Правила, дії, процедури прописані так, що змінюються лише виконавці. А все інше залишається стандартним. Ці інструкції написані кров'ю.

На борту літака може статися розгерметизація салону, втрата радіозв'язку. Хворі пасажири, зіткнення з птахом, технічні збої. Авіадиспетчеру потрібно тримати в голові алгоритм дій на кожну ситуацію. Регулярно тренуємося на симуляторах.

Пілоти китайських чи тайських авіаліній замість літери р кажуть л. Коли людина поспішає чи у стані стресу, це теж накладає відбиток. Авіадиспетчерів до цього готують.

Колеги пробували працювати на Близькому Сході, в ОАЕ, Ірландії. Там професійні вимоги жорсткіші. Бо інтенсивність руху вища.

Ти працюєш, доки проходиш медичний огляд. У зміні є колега, якому цього року виповнилося 65. Прекрасно почувається, професіоналізмом заткне за пояс будь-кого молодого.

Робота впливає на серцево-судинну систему через сильне нервове навантаження. Страждають опорно-­руховий апарат та органи чуття. Ми постійно сидимо в навушниках, дивимося на монітори. З часом людина починає голосніше розмовляти чи погіршується зір.

Забобонів у мене немає. На роботі намагаємося не жартувати про аварійні випадки. Якщо таке й трапляється, то одразу попереджаємо: жарт.

Пандемія відкинула авіагалузь років на п'ять назад. На нас чекає тривале та складне відновлення повітряного руху. На підприємстві планують скоротити персонал, робочі години. Це означає зменшення зарплат і доплат.

У найкращі часи диспетчер заробляв не менше 2 тисяч доларів на місяць. Але боргові зобов'язання наших авіапартнерів призвели до того, що в підприємства не виявилося фінансової подушки, щоб пройти карантин безболісно.

На професійних навичках скасування польотів навряд чи позначиться. Авіадиспетчерів готують до роботи в умовах різної інтенсивності повітряного руху.

Зараз ви читаєте новину «Після зміни вдома не хотілося розмовляти». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути