вівторок, 16 червня 2020 10:39

"Поцілувалися вперше на пляжі й після того два роки не бачилися"

Дітям треба рухатися годину на день

Спогади про дитинство – не найкращі. Ми жили в будинку, де мешкали міліціонери, медпрацівники, пожежники й моряки. Всі одне одного знали і разом пили. На нашому поверсі всі сім'ї – неблагополучні: хтось розлучився, хтось помер від запою. Мої батьки теж розійшлися. Але постійно конфліктували через житло. Час від часу в нашу квартиру, де ми залишилися з батьком, вривалася мати з п'яними чоловіками. Одного разу вони просто її вбили.

Батько був моряком далекого плавання. Вдома не бував по дев'ять місяців. Після смерті мами йому самому довелося опікуватися мною і старшим братом, тому перейшов на нетривалі рейси. Хоч і є на що пожалітися, розумію, що тоді він робив усе, що міг. Зараз, коли дзвоню йому, кажу, що люблю. Хоч іноді зринають негативні спогади. Зрозуміти, усвідомити й прийняти це вдалося завдяки груповій психотерапії. Не певен, що до кінця зумів це відпустити.

  Олександр ГОНЧАРЕНКО, 30 років, фітнес-тренер. Народився 22 грудня 1989 року в Ялті. Батько був капітаном теплохода, мати – викладачкою музики. Закінчив Ялтинське вище професійне училище будівельних і харчових технологій. Згодом вивчився на матроса-моториста. Працював на плавучому крані, морському буксирі та пасажирських теплоходах. 2012 року здобув спеціальність інженера-еколога у Севастопольському національному технічному університеті й переїхав до Києва. Навчався в Національному університеті фізичного виховання і спорту. Отримав диплом фахівця з фізичної реабілітації та викладача фізичного виховання. Зараз навчається в аспірантурі. Чемпіон України з тайського боксу, призер чемпіонату світу з кікбоксингу. Працює тренером у київських клубах Fitness24h та dr.active. У шлюбі. Дружина Лідія – менеджер з комунікацій у компанії Red Bull. Дітей не має. Улюблена страва – сирна запіканка, фільм – ”Всесвітня війна Z” кінорежисера Марка Форстера. Живе в Києві
Олександр ГОНЧАРЕНКО, 30 років, фітнес-тренер. Народився 22 грудня 1989 року в Ялті. Батько був капітаном теплохода, мати – викладачкою музики. Закінчив Ялтинське вище професійне училище будівельних і харчових технологій. Згодом вивчився на матроса-моториста. Працював на плавучому крані, морському буксирі та пасажирських теплоходах. 2012 року здобув спеціальність інженера-еколога у Севастопольському національному технічному університеті й переїхав до Києва. Навчався в Національному університеті фізичного виховання і спорту. Отримав диплом фахівця з фізичної реабілітації та викладача фізичного виховання. Зараз навчається в аспірантурі. Чемпіон України з тайського боксу, призер чемпіонату світу з кікбоксингу. Працює тренером у київських клубах Fitness24h та dr.active. У шлюбі. Дружина Лідія – менеджер з комунікацій у компанії Red Bull. Дітей не має. Улюблена страва – сирна запіканка, фільм – ”Всесвітня війна Z” кінорежисера Марка Форстера. Живе в Києві

Батько був призером чемпіонату СРСР із дзюдо. Тому спортом займалися усі: ми з братом боролися, а він судив. Згодом вже "ламали" батька на килимі. Коли перехворіли на жовтуху, мама відвела на музику й танці. Вісім років займався бальними танцями, вокалом. Я грав на фортепіано, а брат – на баяні.

Згодом пішов грати у футбол, але потрапив до тренера-­п'яниці. Постійно з цим стикався. В університеті був чудовий тренер з боксу, але теж пив.

18-річним почав учитися в Севастополі й сильно погладшав. За пів року з 58 кілограмів дійшов майже до 110. У коштах був обмежений. Брали акційні продукти. Багато пили пива – літр купуєш і стільки ж отримуєш у подарунок.

Вага тиснула і морально, бо тоді був у віці, коли починають подобатися дівчата. Головне – усвідомити, чого хочеш. Обмежив себе в їжі, порції стали меншими. Схуд швидко – за чотири місяці скинув 20 кіло.

Кинув курити. Щоразу, коли хотілося взяти цигарку, робив 10 віджимань.

Після першого курсу мав уже пристойний вигляд, бо влітку пішов працювати в ресторан: був кухарем, офіціантом, адміністратором, барменом. Мало їв, багато рухався – вага спадала. Щойно припиняв фізичну активність, різко набирав зайві кілограми.

Нагадував собі гойдалку. Поїхав у Севастополь на на­вчання, і знову зайва вага повернулася. Погано почувався, бо не подобався собі. На другому курсі почав займатися легкою атлетикою. Підтягнувся, мав гарний вигляд, і мене попустило. Щоб прекрасно почуватися й мати хорошу форму, не потрібно вбиватися у спортзалі. Необхідно збалансовано харчуватися й забезпечити необхідну кількість фізичної активності протягом дня.

Коли вчився в кулінарному технікумі, мріяв бути кухарем на судні. Батько розповідав романтичні історії про свої мандри. Я теж хотів побачити світ. Але, коли почав працювати матросом-мотористом спочатку на плавучому крані, потім на буксирі, що зустрічає в порту круїзні кораблі, зрозумів, що це дуже важка робота. Вимоглива і низькооплачувана. А от брат ходить у море вже 12 років. Через коронавірус "завис" біля берегів Бразилії. У морі вже майже вісім місяців.

Я виріс у Криму. Там була потужна пропаганда – півострів називали неймовірним місцем з горами і морем, яких більше ніде у світі немає. Але, коли побував на Гранд-Каньйоні та каліфорнійському узбережжі у США, зрозумів, що мене обманювали. Є місця красивіші.

Російського паспорта не маю, бо я українець. Але раз на рік їжджу провідати батька, бабусь. Робити це ­страшно. 90 відсотків друзів залишились у Криму. Вони близькі мені, але більшість із них налаштовані по-проросійському. Якби вчасно не познайомився з освіченою львів'янкою – моєю майбутньою дружиною, – можливо, теж був би таким. Бо свого часу шкодував, що не маю російського паспорта, з яким міг би влаштуватися у військово-повітряні сили й заробляти великі гроші.

З Лідою познайомився в ялтинському ресторані. Я працював офіціантом, а вона з подругами прийшла відпочити. Місць не було, а я підійшов до них: "Зараз знайду для вас столик". Коли розмістив їх, мене змусили їх обслуговувати. Після закриття ресторану вони прийшли до мене з вином, потім ми пішли купатися. З Лідою тоді вперше поцілувалися. Після того два роки не бачилися. Спілкувалися у соцмережах. 2010-го вона ще раз приїхала у Крим. Побачилися, і я зрозумів, що маю почуття до неї.

Кажуть, у день потрібно зробити 10 тисяч кроків. Але є певні рекомендації спеціалістів: діти від 5 до 17 років мають рухатися щонайменше 1 годину на день, люди до 64 років – мати щонайменше 150 хвилин аеробної фізичної активності, а для додаткових переваг для здоров'я – 300 хвилин на тиждень. Вчені ще радять мати мінімум два силових тренування на тиждень. Така комбінація позитивно впливає на кістки та опорно-руховий апарат, захищає від остеопорозу, покращує обмінні процеси. Відносний ризик смерті у фізично активних людей на 20–35% нижчий, ніж у неактивних.

Тренерство – фінансово нестабільна робота. Заняття коштує від 300 до 1000 гривень. Але не всі можуть стільки платити. До того ж частину цих грошей отримує клуб. На початку кар'єри намагався "заробити всі гроші світу", працював з ранку до вечора шість днів на тиждень, а заробив близько тисячі доларів за місяць.

90 відсотків тренерів – випадкові люди. Найпростіший спосіб перевірити їхню компетенцію – подивитися, чи записує в зошит дані вашого тренування.

Закохався у спорт в університеті. Займався легкою атлетикою, тайським боксом. Кілька разів ставав чемпіоном України і призером чемпіонату світу. Спорт довелося залишити через травми.

У найкращій фізичній формі був, коли закінчував севастопольський університет – сухий, м'язистий, кубики на животі. Кожна людина, яка досягає чогось бажаного, завжди цим хвалиться – машиною, яхтою, грошима, смартфоном чи накачаним тілом. Цей етап треба пройти, а потім відпускає. Так було й у мене. Коли став струнким, викладав свої фото в соцмережі. Мовляв, дивіться, який я класний. Коли подорослішав, зрозумів: це не те, чого я хотів. Чим кращий вигляд мав, тим менше знав. Бо весь час качався.

Є різні підходи до так званої сушки тіла. Один із них – вживати багато білка. Можна зменшити кількість вуглеводів, тоді надлишок білка підтримуватиме м'язову масу, але тілу буде важче витягувати з нього енергію. Це нездоровий підхід. Бо надлишок білка збільшує навантаження на нирки. Рекомендована норма білка для дорослої здорової людини при змішаній дієті, коли споживається і рослинна, і тваринна їжа, – 0,83 г/кг на добу. Тому дієтологи рекомендують, що людині треба вживати від 0,5 грама білка на кілограм тіла. А для спортсменів-професіоналів – до 2,2 грама. Але навіть вони не зловживають білком, адже вуглеводи – каші, макарони, картопля, хліб та солодощі – є одним з основних джерел енергії.

Систем харчування є безліч. Я перепробував багато методик. Активний фізично, тому маю з'їдати 3 тисячі калорій. Та в мене стільки не влазило. Викладачка з фізіології пояснила, що кожен організм – індивідуальний, їжа по-різному засвоюється і не треба їсти через силу.

Хоч скільки намагався харчуватися за підручниками й рекомендаціями дієтологів, не знайшов оптимального для себе варіанта. Пробував роздільне й інтервальне харчування. Не працює. Вживав спортивні харчові добавки. Але треба розуміти, що на шлунково-кишковий тракт напряму діють емоції, наш психологічний стан. Дієтолог Олена Мотова у своїй книжці "Мій найкращий друг – шлунок" описує шлункові розлади. Прочитав її і зрозумів, що, коли харчування хаотичне, коли постійно перескакуєш з однієї системи на іншу, організм не встигає перебудуватися. В результаті мав синдром подразненого кишківника. Тепер пропагую харчування – ні в чому себе не обмежувати в розумних межах.

У спортзалі роблю так, щоб заняття проходили весело. Тренажерний зал багатогранний, у ньому також є штанги, гантелі, гирі, м'ячі для кидання, мішки з піском. Це створює інтерес до тренувань. Бо можна так організувати процес, що за рік людина не повернеться до тих рухів, які вона робила в перші місяці.

Під час першої зустрічі насамперед звертаю увагу на губи. Хоча мене вчили оцінювати людину за тим, як іде, як ставить ноги, в якому положенні плечі, постава. Чоловіки, які приходять у тренажерний зал, хочуть стати стрункими, з накачанами руками, торсом. Дівчата ж приходять на заняття за стрункими стегнами, красивими литками, пласким животом і пружними сідницями. Один із радикальних способів зробити литку тоншою – лягти і не вставати. Якщо не використовувати м'язів, із часом їх стане менше.

Зараз ви читаєте новину «"Поцілувалися вперше на пляжі й після того два роки не бачилися"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути